Інформаційні матеріали з предмету Педіатрія 3 навчальний семестр(лекції)

 Лекція № 1: Вступ. Основні завдання та організація педіатричної служби в Україні. Роль фельдшера в організації профілактичної та лікувальної допомоги

дітям,

Педіатрія - наука про дитячі хвороби, яка вивчає анатомію, фізіологію! гігієну,   патологічні  процеси  в   організмі  дитини, вигодовування,

лікування і догляд за дитиною.

Дитиною називають особистість від народження до 18 років.

Основні обов'язки фельдшера дільниці:

1.    Патронаж вагітних (двічі на 28 і 36 тижні вагітності).

2.    Патронаж новонароджених і дітей першого року життя (наказ № 152-149)

3.   Виклик дітей диспансерної групи, дітей на проф. огляди, проведення
планових щеплень.

4.    Санітарно - освітня робота серед батьків і дітей.

5.    Навчання матерів догляду за дитиною, контроль процесу розвитку дитини.

6.   Надання невідкладної медичної допомоги, організація планової і
екстреної госпіталізації, виконання лікарських призначень в умовахДІЛЬНИЦІ.

 

Основні обов'язки фельдшера дитячого закладу:

1.           Участь у проф. оглядах дітей (антропометрія, профілактичні щеплення,діагностичні проби, взяття матеріалу  для бак досліджень).

2.           Виявлення хворих дітей, організація карантинів, проведення дезінфекційних заходів.

 

3. Надання невідкладної долікарської допомоги.

 

Періоди дитячого віку. Центральна нервова система. Шкіра й підшкірна основа. Температура тіла.

Виділяють наступні періоди дитячого віку:

 

А. Внутрішньоутробний етап:

1.     Фаза ембріонального розвитку - від моменту запліднення до 9 тижня вагітності;

2.     Фаза плацентарного, фетального розвитку - з 9 тижня до 40 тижня вагітності;

Внутрішньоутробний період має велике значення, іде закладка і формування органів і систем на 1 фазі, якщо виникає дія шкідливих чинників, можливе виникнення грубих аномалій розвитку - ембріопатій. під час 2 фази плід росте і розвивається і під дією шкідливих чинників можуть виникати захворювання і аномалії розвитку, які називаються фетопатії. Окремо виділяють інтранатальний період, який виникає з початком переймів і закінчується після відокремлення дитини від матері. В цей період можливо виникнення травм дитини і її інфікування, гіпоксичних станів.

 

 

 

Б. Позаутробний етап:

 

1. Неонатальний період - перші 28 днів життя;

1)     ранній неонатальний період - від народження і перші 7 днів життя. В цей час дитина пристосовується до поза утробного життя, вчиться правильно дихати, самостійно харчуватися, підтримувати Т тіла, реагувати на чинники оточуючого середовища. В цей період виникають пограничні стани, які минають після пристосування дитини,або переходять в захворювання при неблагоприятних випадках.

2)     пізній неонатальний період - від 8 до 28 доби.

 

 

2.        Грудний період - від 29днів до 12 місяців. Період найінтенсивнішого зростання і розвитку дитини( вага потроюється, зріст збільшується у середньому на 25 см).

3.        Період раннього дитинства - від 1 до 6 - 7 років. Це нейтральний період коли продовжується достатньо інтенсивний розвиток дитини, формування імунного бар'єру, що супроводжується відносно високою захворюваністю. Всі органи і системи продовжують основне формування;

 

1)     переддошкільний період - 1 - 3 роки.

2)     дошкільний період - 4 - 7 років.

 

4.        Молодший шкільний вік - від 6 - 7 до 11 років. Характеризується високою здатністю дитини до навчання, закінченням формування основних органів і систем, вдосконалення імунної системи.

5.        Середній шкільний вік - від 12 до 14 років. Це період початку перебудови життєдіяльності організму, починають активуватися залози внутрішньої секреції.

6.  Період статевого дозрівання Або старший шкільний вік - від
15 до 18 років. В цей період організм повністю закінч;
дозрівання. Всі органи набувають закінченої максимальної
ваги. Темпи фізичного розвитку на цей період знов
пришвидшуються, виникають вторинні статеві ознаки. Повн,
формування дитини( закриття росткових зон, переформування
ендокринної і нервової систем закінчується до 20 років.

Центральна нервова система:на процес її формування ^; розвитку впливають такі чинники, як харчування ( потрібно задовольняти за потребою дитини, воно має бути раціональні! за кількістю і складом), імпринтинг ( нерозривний контакт: мами і дитини), активне спілкування з дитиною всіх членів родини і підтримка спокійного мікроклімату в родині.

 

АФО НС у дітей:

1.    Головний мозок при народженні складає 1/8 ваги ( у
дорослого 1/40). Формування його закінчується протягом
перших 5 років життя.

2.     Спиний мозок при народженні важить 2 – б гр. До 5 років він утроює вагу, а к 20 рокам збільшується в 5 - 8 разів. Закінчує свій основний розвиток к 2 рокам життя.

3.     Перефірічна нервова система після народження виглядає, як пучки окремих волокон з незакінченою мієлінізацією. які погано проводять імпульси. Повне формування і мієлінізація закінчуються к на 2 - 4 роках життя.

4.     Вегетативна нервова система відносна сформована і активно працює. У дітей до 3 років фізіологічною являється симпатикотонія, а після парасимпатикотонія. 3 5-6 років встановлюється рівновага, яка може порушуватися в період статевого дозрівання і приводити до формування ВСД.

5.     Органи чуття повністю закінчують формування на 1 році життя. І за віком мають такі особливості: світлобоязнь( перші З тижні життя), косоокість (перші 2 міс життя), ністагм( 1 рік), низка гострота зору( 100% зір формується к 5 рокам).

6.     Формування умовних рефлексів можливе тільки під дією постійних подразнюючих чинників.

 

Шкіра і підшкірно - жирова клітковина:

1 .Шкіра дитини раннього віку богата кровоносними судинами, що придає її рожевий відтінок.

2.        Сальні залози добре сформовані ще внутрішньоутробно і добре функціонують.

3.        Потові залози сформовані, але потоутворення активно починається з 3 - 4 міс життя.

Волосся новонародженого немає серцевини і випадає на 1 році життя замінюючись постійним.

4.     Вії і брови слаборозвинені і досягають розвитку дорослих  в 5-6 років.

5.     Шкіра активно приймає участь в обміні віт Д під дією УФО.

6.     Терморегуляторна функція шкіри формується тільки к 4 тиждням життя.

7.     Підшкірна - жирова клітковина становить у нормі 12% ваги( у дорослого 8%).

8.     У новонародженого і дітей 1 року життя до складу жирової тканини входить бурий жир.

Температура  тіла підтримується  завдяки  роботі центра терморегуляції розташованого в гіпоталамусі. Найточнішою є температура  у прямій кишці, в нормі вона на 0,3 - 0,5°С  вище Т шкіри. Нормальна Т тіла новонародженого становить 36,6 - 37,5С, дітей старших за 1 рік як і у дорослих 36,6 - 36,9°С. Для дітей молодшого  віку  дуже  характерна  нестабільність процесів теплоутворення і тепловіддачі, що пов'язано, з незрілістю центра терморегуляції. Коливання добової температури у немовлят становить 1 – 1,5°С протягом доби.

Гіпертермічний синдром - це підвищення Т тіла понад 38,5 С Гіпотермія - це зниження Т тіла до 36,3°С і менш градусів.

Лекція №2: АФО кісткової системи, м’язової системи. Фізичний розвиток дитини. Нервово-психічний розвиток дитини. Органи дихання, кровообігу, кровотворна система.

АФО кісткової системи:

1.      Кісткова система новонародженого має волокнисто-пучкову будову її перетворення в пластинчату закінчується до 4х років. За перший рік життя перемодулюється до 50% кісткової тканини.

2.      За хімічним складом кісткова тканина має більше води і органічних речовин, чім тканина дорослого.

3.      Надкісниця більш товста ( характерні переломи за типом ,,зелена гілка”).

4.      Череп: переважає мозкова частина над лицевою. В новонародженого кістки черепа не зрощені, а з’єднані швами. На стику вінцевого і стрілового швів розташоване переднє тім’ячко, у частини доношених новонароджених відкрите заднє тім’ячко, яке розташовано на місці з’єднання стрілового ламдоподібного швів. У глибоко недоношених дітей відкриті і бічні тім’ячка, передні на стику лобової, скроневої, клиноподібної кісток, а задні на стику потиличної тім’яної і скроневої кісток. Термін закриття переднього тім’ячка становить 8-12 міс, а задні і бокові закриваються за перші 2-4 міс залежно від ступеня недоношеності.

5.      Зуби: прорізуються за два етапи – молочні з 4-9 міс і до 2-2,5 років іх кількість складає 20; постійні у 5 -6 років (моляри), а з 7-8 років починається заміна молочних зубів на постійні. Для оцінки кількості постійних зубів використовується формула:

х = 4n – 20       Х – кількість       n – кількість років дитини.

6.      Грудна клітина до 2 років має діжкоподібну  форму і зрівнюється з клітиною дорослого уплощуючись у шкільному віці.

7.      Трубчасті кістки заповнені червоним кістковим мозком, який активно функціонує.

8.      Точки окостеніння з’являються в певному порядку починаючи з 6 міс, що дозволяє приблизно встановити вік.

АФО м’язової системи:

1.      Загальна вага м’язів значно менша чим у дорослого.

2.      М’язові волокна більш товщі.

3.      Після народження виражений тонус згиначів, який триває в верхніх кінцівках до 2 міс, в нижніх до 3-4 міс.

4.      До 5-6 років недорозвинені мілкі м’язи, що не дає можливості дитині робити точні рухи пов’язані з малою моторикою.

 

Фізичний розвиток дитини: На фізичний розвиток дитини впливає безліч чинників

( спадковість, харчування, догляд, супутні захворювання, активні фізичні вправи). Починаючи з другої половини 19 століття розвиток дітей прискорився і триває до тепер, цей процес називають акселерацією.

 

 

 

 

Вік, міс.	Приріст маси за міс.	Вік, міс.	Приріст маси за міс.
1	600	7	600
2	800	8	550
3	800	9	500
4	750	10	450
5	700	11	400
6	650	12	350

 

ВАГА:

Належну масу тіла можна вирахувати за формулою Мазуріна:

перше півріччя- М після народження + (800 х n), n – вік дитини в міс, 800 _ середній помісячний приріст; друге півріччя -М після народження + (800 х 6) – 400 г х (n -6). 800 х 6  - збільшення маси за 1 півріччя; 400 середній щомісячний приріст за 2 півріччя.

Середня маса дитини в рік становить 10 кг. Після 1го року життя і до 11 років вагу вираховують за формулою:  10кг + (2 х n).

ЗРІСТ:

Зріст дитини до 1 року змінюється поквартально ( 1 квартал – 9 см по 3 см міс, 2 квартал – 7,5см по 2,5 см за міс, 3 квартал – 3-4см по 2 см за міс, 4 квартал – 3 см по 1,5 -1 см за міс).  :Після 1 го року зріст вираховується за формулою : 75 см + (5см х n).   – n вік дитини. Більш точна формула: до 4 років - 100 – 8(4- n)  після 4 років 100 + 6( n- 4)

Різні частини дитини ростуть нерівномірно, особливо активно на перших місяцях життя збільшується обвід голови ( до 6 міс по 1,5 см за міс,  після 6 міс по 0,5 см за міс).

Вік	Обвід голови
Новонароджена дитина	34 - 35
3 міс	40
6 міс	43
12 міс	46
2 роки	48
4 роки	50
12 років	52

     Нервово-психічний розвиток дитини:  особливо починає активно протікати після першого місяцю життя. Між 1-2 міс дитина починає фіксувати погляд на яскравих предметах, піднімати голівку, в положенні на животі, починає агукати, спить до 20 годин на добу. У 3 міс стежить очима за предметами і повертає голівку за ними, також на цікаві звуки, упевнено тримає голову. У 4-5 міс впевнено захоплює предмети тягне їх до рота, починає сидіти з підтримкою. У 6 міс сидить упевнено, намагається сідати з підтримкою.

     У 8 міс встає самостійно хапаючись за предмети. В 9 міс впевнено стоїть без підтримки, вимовляє окремі слова. У 10-12 міс спочатку з підтримкою, а потім самостійно починає ходити, розуміє значення простих слів, сон зменшується до 15 годин на добу. На 2 році життя вдосконалюється координація рухів, покращується активна мова, починається сенсорний розвиток. Дитина знає до 200 – 400 слів. На 3 році життя розширюється емоційна сфера дитини, значно вдосконалюється мова, рухова активність, може приймати участь не в складній грі. В 4 -5 років поведінка стає складнішою, дитина починає проявляти риси характеру, усвідомлює власне я, може співати прості пісеньки і малювати нескладні малюнки. Ігри більш складні імітують життя родити, поведінку оточуючих. У 5 – 6 років дитина добре орієнтується в просторі і часі, знає цифри, букви, розрізняє кольори, лгко виконує фізичні вправи по пам’яті. У 7 років знає адресу, відомості про батьків, робить звуковий аналіз слів, вміє читати окремі слова або прості речення, володіє навичками підготовки до письма.  7- 11 років дитина формується,  як людина закріплює навички та звички, готова до тривалої розумової і фізичної діяльності. Підлітковий вік ( 12- 15 років) характеризується емоційною нестійкість швидким статевим дозріванням.

Анатомо – фізіологічні особливості органів дихання і органів кровообігу у дітей.

Будова і функціонування органів дихання у дітей в різних вікових групах мають анатомічні, гістологічні та фізіологічні особливості. У процесі зросту та розвитку дитячого організму органи дихання зазначають значних змін, а функціонувати починають з моменту народження дитини. Дихання все після першого вдиху стає автоматичним і зумовлено комплексом чинників, що збуджують дихальний центр ( ацидоз, який сприяє скороченню м’язів діафрагми, виникненню від’ємного тиску у грудній клітині і заповнення легенів повітрям.

1.      Носові ходи вузькі, нижній носовий хід формується після 4 років. До 8 – 9 років слизова оболонка дуже ніжна, багато васкуляризована і підслизова основа дуже бідна на кавернозну тканину. Все це зумовлює дуже сильний набряк слизової оболонки у разі незначного запалення.

2.      Додаткові пазухи не розвинені ( гайморова починає функціонувати з 2 років, а закінчує формування в 12 – 15 років, фронтальна і клиноподібна відповідно в 7 – 15 -20 років).

3.      Глотка у дітей до 4 років коротка і вузька. Вона з’єднана широкою слуховою трубою з середнім вухом, що дуже часто при запаленні носоглотки приводить до розвитку отиту. Мигдаликовий апарат ( кільце Пірогова) досягає свого активного розвитку і функціонування в віці 4- 10 років, тому часті запалення і не проведення санації хронічних осередків інфекції може сприяти їх надмірному розростанню і формуванню аденоїдних вегетацій.

4.      Гортань у дітей до 7 років лійкоподібної форми, хрящі недорозвинені, слизова оболонка ніжна і багата на кровоносні судини, що приводить до розвитку стенозів при незначних запальних процесах.

5.      Трахея і бронзи з віком опускаються. Хрящі досить розвинуті, але м’які. М’язова і еластична тканини розвинені слабо. Це приводить до затримки густого секрету ( погано працюють слизові залози) під чат запалення і може ускладнюватися виникненням дихальної недостатності.

6.      Легені в дітей розвиваються протягом усього періоду дитинства ( збільшується їх об’єм, відбувається диференціювання легеневої тканини). Дихальна поверхня легень відносно більша чим у дорослих і більш інтенсивно протікає кровозабеспечення. У дітей перших 3 років життя кордони між окремими сегментами легень виражені незначно, що приводить до більш частих випадків сегментарних пневмоній.

7.      Плевра у дітей більш тонка, легка розтягується.

8.      Діафрагма у дітей молодшого віку розташована більш високо, чим у дорослих тому при виникненні метеоризму, збільшенні печінки рух її утруднюється, що приводить до розвитку дихальної недостатності.

9.      Дихальні м’язи розвинені слабо, тому дихання поверхневе і фальш часте.

10.  Перші 2 тижні життя характерна аритмія дихання. З самого народження у дітей діафрагмальний  тип дихання. Починаючи з 6 – 7 років у хлопчиків тип дихання – черевний, а у дівчаток – грудний. Частота дихання за 1 хв у різні вікові періоди:

Вік	Частота дихання	Вік	Частота дихання
Новонароджений	40 - 60	4 - 6 років	24 - 26
1 - 6 міс	35 - 45	7 - 9 років	21 - 23
6 - 12 міс	35 - 40	10 - 12 років	18 - 20
1 - 3 роки	28 - 32	13 – 18 років	16 - 18

 

До органів кровообігу належать серце і судини, які утворюють серцево – судинну систему.

1.      Кровообіг плоду має ряд особливостей ( газообмін протікає через плаценту, тому легені незадіяні і мале коло кровообігу не працює, 2 праволівих шунта між аортою і легеневою артерією через Боталову протоку та між передсердями через овальне вікно).

2.      Кровообіг у новонароджених (припиняється плацентарний кровоток, розправляється та заповнюються легені, закриваються право ліві шунти, тиск крові в легеневій артерії поступово стає нижчим за тиск у аорті).

3.      Серце до 1 року має форму кулі ( більш розвинені передсердя) і займає поперечне положення і має відносно більший розмір ніж у дорослих. З 1 року до 6 років поступово стає більш овальним і з 7 років має форму серця дорослого.

4.      Артеріальний тиск у новонародженого становить 70/35 мм рт ст., до 1 року тиск розраховують за формулою:АТ= 70 + п, де  п – вік  в місяцях.  В 1 рік  тиск дорівнює 80/40 мм рт ст. Після 1 року за формулою Молчанова АТ= 90 + 2п, де п – вік в роках

5.      Частота серцевих скорочень за хв. у різні вікові періоди:

Вік дитини	ЧСС	Вік дитини	ЧСС
Новонароджений	120 – 160	4 – 6 років	90 – 110
1 – 6 міс	120 – 140	7 – 9 років	80 – 90
6 – 12 міс	120 – 130	10 – 12 років	70 – 80
1 – 3 роки	110 – 120	13 – 18 років	60 – 80

Органи кровотворення.

Періоди становлення кровотворної системи:

1.      Період поза ембріонального кровотворення. Кровотворна система починає функціонувати на 3 тижні вагітності, в кров’яних острівцях жовткового мішка. З часом ці острівці – периферичні перетворюються на ендотелій судин, а центральні на первинні клітини крові.

2.      Період ембріонального кровотворення. З 4 -5 тижня вагітності печінка стає центром кровотворення. В печінці утворюються попередники еритроцитів ( еритробласти), гранулоцити, мегакаріоцити. Кістковий мозок закладається на 3 міс вагітності. Але до 8 – 9 міс вагітності найбільш активним зостається печінковий гемопоез.

3.      У новонародженого кровотворення відбувається в кістковому мозку. Кістковий мозок дитини до 6 міс життя називають червоним, а після 6 міс поступово він перетворюється на жировий починаючи з 12 – 14 років активне кровотворення зберігається тільки в кістковому мозку плоских кісток (грудина, лопатка ребра, тіла хребців), а також проксимальні кінці плечової кістки і передпліччя. Лімфатичні клітини після народження починають  утворюватися в лімфатичній системі (лімфовузли, селезінка, лімфатичні фолікули кишок, інші скупчення лімфоїдної станини). У процесі росту і розвитку дитини відбуваються своєрідні кількісні та якісні зміни крові. Для новонароджених характерні ознаки згущення крові, анізоцитоз

( різний розмір клітин) і пойкілоцитоз (різна форма клітин), збільшення ретикулоцитів (молоді форми еритроцитів) особливо в перші дні життя. Перші 5-6 діб життя є зміни і в лімфатичній системі збільшується кількість лімфоцитів і зменшується кількість нейтрофілів ( перший перехрест). У віці 5-6 років процес повторюється навпаки – збільшується кількість нейрофілів і зменшується лімфоцитів ( другий перехрест). 

Основні показники крові у дітей раннього віку:

Показник	Новонароджені	Грудного віку	Старші 1 року
Гемоглобін г/л	160 – 230	110 – 120	120 – 140
Еритроцити 1012	4,5 – 7,5	3,5 – 4,0	4,5 – 5,5
ШОЕ мм/год	2 – 3	3 – 5	4 – 10
Лейкоцити 109	10 – 30	10 – 11	6 – 8
Нейтрофіли %	60 – 70	15 – 40	Поступове зменшення до 60
Лімфоцити %	20 – 30	55 – 75	Поступове зменшення до 35
Тромбоцити 109	240 – 250	200 – 300	200 – 300

 

Протягом 1 року життя спостерігається інтенсивна динаміка змін кровотворення ( фізіологічний гемоліз червоних кров’яних тілець, значні коливання лейкоцитарної формули). У дітей віком від 1 до 5 років кровотворення стабілізується, поступово наближуючись до дорослого. Різниться і загальна кількість крові відносно маси тіла. У новонародженого – 14 – 15% ваги, у дорослих – 5 -5,5%. Хімічний склад крові здорових дітей досить постійний і з віком майже не змінюється.

 

Лекція №3:  Анатомо – фізіологічні особливості органів травлення, ендокринних залоз, сечових органів, імунної та ендокринної систем у дітей.

АФО органів травлення:

1.      Дитина при перших місяцях життя вживає їжу тільки шляхом сання, що потребує значних відмінностей у анатомії ротової порожнини ( ротова порожнина дещо мала, у центрі верхньої губи виступає валик розміром 3-4 мм, губи мають поперечну складчастість, добре ёкровопостачається, по краю щелепних відростків розташована дублікатура слизової оболонки, щільні жирові подушечки в товщі щік, відносно великий язик, що створює негативний тиск під час смоктання), які сприяють якісному акту смоктання.

2.      Активна секреція слинних залоз починається з 3 – 6 міс життя дитини і супроводжується фізіологічною слинотечею.

3.      Шлунок новонародженого має горизонтальне положення, яке змінюється на вертикальне після того як дитина почне ходити. Остаточне формування шлунка завершується у віці 7 -12 років. Горизонтальне положення і недостатнє смикання сфінктерів провокує випади аерофагії у немовлят.

4.      Місткість шлунку залежить від віку і становить: у новонародженого – 30 -35 мл, а в 3 міс – 50 -  100 мл, в 1 рік – 250 -300 мл, у 2 роки – 300 -400 мл, у 5 років – 800 мл, після 7 років 1 л, з 12 років відповідає вмісту дорослих. Обсяг рідини для промивання шлунка розраховують: 0 – 1міс – 30 – 50 мл,  1 – 6 міс – 100 мл, до 1 року – 200 мл, після 1 року за формулою:200 + 100 (п – 1), де п – вік дитини

5.      Кишки дитини виконують травну, рухову і всмоктувальну функції. Кишковий сік немовлят має слабокислу або нейтральну реакцію, а з 8 – 9 міс поступово лужну. Час проходження їжі у новонародженого становить 4 -18 годин, а старших дітей 24 – 48 годин. Кількість рідини для очисної клізми вираховують: : 0 – 1міс – 30 мл,  1 – 3міс – 50 мл, до 1 року – 100 мл, після 1 року за формулою:100 + 100 (п – 1), де п – вік дитини

6.      Нормальна кишкова мікрофлора формується протягом 2 перших міс життя і створює імунний бар’єр і антагонізм щодо патогенних мікробів(Пеєрові бляшки), синтезує вітамінні ферменти.

7.      Анатомічна будова печінки :гепатоцити закінчують свій розвиток у 6 – 8 років  і тому функціональна незрілість зумовлюють ураження печінки у разі інфекцій і інтоксикацій у дітей раннього віку ( ацетонемічний синдром).

8.      Особливість обміну речовин: недосконалість нейроендокринної регуляції, інтенсивний ріст і розвиток дитини зумовлюють лабільність обміну речовин у ранньому дитячому віці, що в наслідок також незначних захворювань може приводити до його розладів.

Ендокринні залози:

1.      Гіпофіз основна залоза, яка контролює роботу всіх залоз внутрішньої секреції. Його активна робота сприяє розвитку і зросту дитини, а також контролює обмін речовини.

2.      Епіфіз активно розвивається і працює у дітей до 4 років, а потім поступово замінюється на сполучну тканину ( після 8 років), гальмує раннє статеве дозрівання.

3.      Щитоподібна залоза активно впливає на обмін речовини, регулює Т тіла.

4.      Прищитоподібна залоза впливає на іонізацію і обмін кальцію, сприяють росту і правильному формуванню скелета.

5.      Надниркові залози впливають на обмін речовин, водно – електролітний баланс, статевий розвиток, регулюють АТ, тонус м’язів.

6.      Тимус регулятор клітинного імунітету ( продукція Т – лімфоцитів), гальмує функції статевих, надниркових, щитоподібної залоз.

7.      Статеві залози у своєму розвитку мають 3 періоди у дівчаток:

-          Нейтральний ( 0 -7 років)

-          Препубертатний (з 7-8 років і до першої менструації)

-          Пубертатний (від першої менструації до повного статевого дозрівання 21 рік)

У хлопчиків:

-          12 -15 років – поява ознак статевого дозрівання

-          Після 15 до 22-24 років становлення фертильної функції.

Імунна система: має критичні періоди розвитку і може супроводжуватися розвитком імунодефіцитів.

1 критичний період – період новонародженості ( неповноцінні механічні бар’єри шкіри та слизових оболонок, незавершений фагоцитоз, зниження секреції ІГ А).

2 критичний період – 3 -6 міс життя ( зниження кількості материнських антитіл і недостатній синтез своїх, що сприяє повторним інфекційним захворюванням і формуванню стійкого імунітету в старшому віці).

3 критичний період – 2 -3 роки (низька активність місцевого імунітету слизових оболонок і ЛОР органів, що сприяє їх частим запальним процесам чіткіше виявляється атонія не тільки до харчових, а і інгаляційних алергенів).

4 критичний період  - 4 -6 років ( виявляються пізні форми імунодефіцитів, формуються місцеві хронічні запальні хвороби).

5 критичний період – підлітковий ( формується остаточний для подальшого життя тип імунної відповіді – сильний або слабкий).

Сечові органи:

1.      У дітей раннього віку сечоводи більш довші і ширші з погано розвинутими  м’язовими елементами, що може спричинити розвиток запальних процесів при потраплянні інфекції і формуванню гідронефрозу.

2.      Сечовий міхур розташований відносно високо над лобком, що дає змогу легко його про пальпувати у наповненому стані.

3.      Приблизно добовий діурез у нормі дітей віком 1 – 10 років можна вирахувати за формулою 600+100 (п – 1) де п – вік в роках. У новонародженого кількість сечі за добу становить 200- 300 мл, а кількість сечовипускань с 4-5 доби 20 -25. В 1 рік відповідно 750мл і 10-15, в 5 років 1л і 7 – 8 раз на добу.

Лекція № 4.Новонароджена дитина. Догляд за новонародженою дитиною в пологовому будинку та вдома.

Новонародженою називається дитина з  моменту народження і перші 28 днів життя. В цей період, який називається неонатальним періодом, дитина пристосовується і адаптується до нових умов існування.

Неонатальний період поділяється на:

Ранній неонатальний період ( перші 7 днів життя) – починається легеневе дихання, відкривається мале коло кровообігу, змінюється енергетичний обмін, починає активно працювати терморегуляція, травна та сечова системи. Це період появи фізіологічних станів, які відображають адаптацію новонародженого. У цей період можливе проявлення вад розвитку внутрішніх органів, спадкових захворювань та набутих хвороб, які пов’язані з прологами, інфікуванням дитини або антигенною несумісністю з кров’ю матері. Ці 7 днів є критичними для немовляти, тому необхідно забезпечити тісний контакт матері та дитини і створити якісні умови для адаптації: забезпечення асептичного температурного режиму, мінімізація маніпуляцій та втручань персоналу.

Пізній неонатальний період  триває з 7-ї до 28-ї доби життя дитини. В цей період відбувається  поступове пристосування дитини до годування, подразників навколишнього середовища.

Доношеною новонародженою дитиною вважають дитину, яка народилася від 37 повного до 41 повного тижнів вагітності. Дитина, яка народилася після 42 тижня вважається переношеною.

Ознаки доношеної (зрілої) дитини:

1.      Шкіра рожевого кольору, бархатиста.

2.      Хрящі вушних раковин, носа щільні, нігті виступають за край нігтьового ложа.

3.      Відкрите велике тім’ячко, мале тільки в 30% випадків, шви закриті.

4.      Голос голосний.

5.      Поза флексорна за рахунок гіпертензії м’язів згиначів, достатня рухова активність.

6.      Пупкове кільце знаходиться посередині між лобком та мечоподібним відростком.

7.      Перевага мозкової частини черепа над лицьовою, але частини обличчя сформовані симетрично.

8.      У хлопчиків яєчка опущені в калитку. У дівчаток великі соромітні губи прикривають малі.

9.      Добре виражені безумовні рефлекси.

10.  Утримує самостійно температуру тіла при адекватній температурі зовнішнього середовища.

11.  Стійкий та правильний ритм серцебиття та дихання.

Незріла новонароджена дитина – це доношена дитина, яка розвивається внутрішньоутробно за несприятливих умов, що приводить до недостатньої морфологічної та функціональної готовності дитини до позаутробного життя.                                          

Принципи організації догляду за доношеною дитиною забезпечуються чинним наказом № 152 від 04.04.2005 року.

Організація етапу полового відділення:

1.      Медична сестра присутня на пологах з моменту потужного періоду і повинна забезпечити всі етапи дотримання теплового ланцюжка ( заходи щодо зменшення втрат тепла дитиною під час пологів та перші дня життя). Межами нормальної  t˚ тіла новонародженого є 36,5 – 37,5˚С. Недотримання теплового ланцюжка збільшує ризик розвитку у новонародженого гіпоглікемії, інфекції, метаболічного ацидозу, розладів дихання, уражень ЦНС ( крововиливи, судоми).

10  кроків теплового ланцюжка:

1.      Тепла пологова кімната (  t˚ 25 - 28˚С).

2.      Негайне обсушування дитини.

3.      Контакт ,,шкіра до шкіри".

4.      Грудне вигодовування не пізніше першої години після пологів.

5.      Відкласти зважування та купання.

6.      Правильно загорнути та одягнути дитину.

7.      Цілодобове спільне перебування матері та дитини.

8.      Транспортування в теплих умовах.

9.      Реанімація в теплих умовах.

10.  Якісна підготовка мед працівника та вміння передати знання членам родини дитини.

З метою контролю дотримання теплового ланцюжка перше вимірювання t˚ проводять через 30 хв після народження в аксілярній ділянці електронним термометром. Наступні планові вимірювання двічі на добу, вранці та ввечері з занесенням інформації в індивідуальну картку дитини.

2.      Організація спільного перебування матері та дитини – дитина повинна знаходитись з жінкою 24 години на добу з моменту народження та до моменту виписки. Рішення про відміну спільного перебування приймає тільки лікар, усі призначення та маніпуляції виконують в палаті спільного передування в присутності та за вимоги дотримання поінформованості і згоди матері.

3.      Догляд за пуповинним залишком – через 2 год після народження в пологовій залі проводиться перетинання та клемування пуповики. Пуповинний залишок не накривають підгузком, підтримують сухим та чистим. Додаткова обробка проводиться розчином брильянтового зеленого тільки у дітей при відсутності контакту ,,шкіра до шкіри" та сумісного перебування.

4.      Скринінгові обстеження проводяться з метою раннього виявлення спадкових захворювань з ураженням ЦНС (ФКУ та гіпотеріоз) та своєчасного корегуючого  лікування. Обстеження призначається дитині у віці 48 – 72 год життя шляхом забору крові з латеральної поверхні п’яти від лінії проведеної між 4 та 5 пальцями одноразовим скарифікатором.

5.      Планові щеплення.

Критерії виписки дитини з пологового відділення. Планова виписка проводиться не раніше 3 доби життя дитини за наступними критеріями:

-          пуповинний залишок або ранка суха та чиста

-          дитина самостійно утримує t˚ тіла в фізіологічних межах

-          дитина має добрий смоктальний рефлекс

-          проведене планове щеплення та скринінгові обстеження

-          мати проінформована про можливі загрозливі стани та правила догляду за дитиною.

 

Проведення першого патронажу:проводять у перщі 2 дні після виписки дитини із пологового будинку. Мета: оцінювання стану дитини в період адаптації до нових умов життя. Консультативна допомога матері щодо догляду за немовлям. Своєчасне запобігання захворюванням, порушенням догляду.

1.      Розпитати жінку про перебіг вагітності та пологів, отримати та вивчити документацію з пологового будинку.

2.      Оглянути дитину звертаючи увагу на:

-          шкіра(колір,тургор, наявність ушкоджень),

-          підшкірний шар(товщина складки на животі),

-          тонус м’язів,

-          велике тім’ячко (розмір,положення країв, пульсація),

-          аускультація легенів та серця,

-          живіт(форма, участь в акті дихання),

-          печінка (пальпація, стан краю, в нормі виступає до 2 см від краю ребрової дуги),

-          стан випорожнень.

3.      Дізнатися про можливі утруднення та проблеми.

4.      Надати рекомендації з догляду та годування дитини:

-          прикладати дитину до грудей за потребою (до 12 разів на добу, обов’язково в ночі),

-          зціджувати залишки молока до встановлення лактації( перші 3 тижня обов’язково, потім якщо дитина не висмоктує весь обсяг молока)

-          купати дитину щоденно,

-          проводити ранковий туалет щоденно

-          пуповинний залишок та пуповинну ранку не накривати підгузком , зберігати сухою та чистою до повної епітелізації.

-     Лекція №5: Недоношена дитина. Догляд за нею. Вигодовування.

Недоношена новонароджена дитина – дитина, яка народилась у терміні вагітності з 22го повного до 37го повного тижня (154 – 259 повних діб, рахуючи від першого дня останнього нормального менструального циклу) незалежно від маси тіла та зросту дитини при народженні.

Новонароджена дитина з затримкою внутрішньоутробного розвитку – дитина, яка народилась у термін вагітності від 37 повних тижнів вагітності ( 259 повної доби) і має показники фізичного розвитку менші за відповідні для даного гестаційного віку.           Новонароджена дитина з малою масою тіла при народженні, яка підлягає фізіологічному догляду за методом «Мати – кенгуру» – це дитина, яка має термін гестації не менше ніж 32 тижні та масу тіла при народжені не менше ніж 1500 грамів, на момент огляду та оцінки має наступні ознаки:

-          адекватно  дихає або кричить

-          частота дихання 30-60 за хв. та відсутні клінічні прояви дихальних розладів

-          частота серцевих скорочень 100-160 за хв.

-          рожевий колір шкіри та слизових оболонок

-          адекватна рухова активність

-          задовільна або помірно знижений м’язовий тонус

-          має здатність смоктати або годуватися з чашки (обов’язкова наявність ковтального рефлексу)

-          за умови адекватного догляду має t˚ тіла 36,5 – 37,5˚С

-          відсутні вади розвитку, які потребують термінового медичного втручання, відсутні клінічні прояви інфекції..

Ознаки недоношеної дитини:

1.      Шкіра тонка, зморщена. Підшкірно – жировий шар розвинутий слабо. Наявність лануго.

2.      Нігті тонкі м’які недорозвинуті. Вушні раковини м’які, легко деформуються.

3.      Відкриті шви тім’ячка. Кістки м’які, краї піддатливі.

4.      Голос тонкий, писклявий.

5.      М’язовий тонус знижений.

6.      Пупкове кільце асиметричне, розташоване блище до лобка.

7.      Недорозвиненість лицевого черепа.

8.      Недорозвинені статеві органи ( у хлопчиків яєчка не в мошонці, а у дівчаток великі соромітні губи не прикривають клітор і малі губи).

9.      Недорозвинута ЦНС ( слабо виражені рефлекси або повністю відсутні, слабка рухова активність і емоційні реакції).

10.  Нездатність самостійно підтримувати t˚ тіла.

11.  Часті зригування і здуття кишківника.

12.  Напади апное та ціанозу.

13.  Відсутня опірність організму.

Догляд за такими дітьми поділяється на 3 етапи : пологове відділення, відділення патології новонароджених, дільниця та забезпечується наказом МОЗ України № 584

В умовах пологового відділення догляд залежить від ваги і показників дитини. Діти з вагою більше 1500 гр доглядаються за принципами догляду за здоровою дитиною і знаходиться на сумісному передуванні з мамою. Але медпрацівник повинен постійно спостерігати за можливими ускладненнями стану ( вимірювання t˚ тіла 4 рази на добу, зважування 1 раз на добу, контроль рівня глюкози крові, контроль вигодовування).  Профілактика геморагічної хвороби новонародженого (ГХН): вітамін К1 внутрішньом'язово  вводиться в першу добу після народження одноразово всім новонародженим з малою масою тіла при народжені в кількості 1,0 мг.

Профілактичне призначення вітамінів А і Е:

1)      новонароджені з малою масою тіла при народжені  >1500 гр не потребують рутинного призначення вітамінів А і Е;

2)      своєчасне та повноцінне вигодовування дитини грудним молоком запобігає розвитку дефіциту вітамінів А і Е;

Профілактичне призначення вітаміну Д:

1)      з кінця 1 тижня життя дитини при встановленому ентеральному годуванні слід розпочати профілактичне введення вітаміну Д в дозі 400 – 800 МО щоденно;

2)      у разі годування сумішшю додатково призначають вітамін Д, щоб отримати загальну добову дозу 800 МО;

Профілактичне призначення заліза:

1)      новонародженим з масою тіла при народжені < 1800 гр і терміном гестації < 32 тижнів,  з початку 3 тижня життя при встановленому ентеральному годуванні і до кінця 1 хронологічного року життя дитини рекомендовано призначення 2 – 4 мг/кг елементного заліза внутрішньо на добу щоденно;

2)      у разі необхідності паралельно з введенням елементного заліза може бути призначено ведення фолієвої кислоти із розрахунку 50 мг/добу щоденно.

Годування новонародженої дитини з малою масою тіла при народжені.                                    Вибір засобу годування новонароджених:

Внутрішньоутробний термін гестації	Засіб ентерального годування
4 ступінь недоношеності ( до 30 тижнів)	Через зонд
3 ступінь недоношеності (30-32 тижнів)	Через зонд або з чашечки
2 ступінь недоношеності ( 33-34 тижнів)	Годування грудьми або з чашечки
1 ступінь недоношеності (35 – 36 тижнів)	Годування грудьми

1.      новонароджені з терміном гестації 36 тижнів і більше:

1)      у цих новонароджених смоктання, ковтання та дихання координовані, то ці діти можуть смоктати груди без догодовування.

2.      Новонароджені з терміном гестації 34 – 35 тижнів:

1)      смоктальний рефлекс та активне смоктання з’являється на цей термін гестації, тому більшість новонароджених з цим терміном гестації не потрібно догодовувати з чашечки;

2)      такі новонароджені потребують ретельного спостереження та регулярного зважування.

3.      Новонароджені з терміном гестації 30-33 тижні:

1)      більшість дітей з цим терміном гестації може вигодовуватись з чашечки, деякі діти можуть вже починати смоктати груди;

2)      якщо дитина розпочинає смоктати груди, треба догодовувати її з чашечки, щоб бути впевненим в тому, що дитина отримала повний добовий об'єм годування;

3)      такі новонароджені потребують ретельного спостереження та регулярного зважування.

4.      Новонароджені з терміном гестації до 30 тижнів:

1)      для більшості цих дітей годування через зонд є основним методом вигодовування, хоча деякі з них можуть їсти з чашечки або ложки;

2)      раціональним є комбінація годування з чашечки та через зонд;

3)      у разі, якщо дитина добре годується з чашки, годування через зонд потрібно припинити або обмежити;

4)      такі новонароджені потребують ретельного спостереження та регулярного зважування.

Невідкладна допомога при гіпотермії:

При помірній гіпотермії (t˚ тіла від 36,4 до 35˚С)

1.      забезпечити контакт з матір’ю шкіра до шкіри.

2.      Перевірити t˚ приміщення і при необхідності забезпечити додатковий обігрів.

3.      Перевірити рівень глюкози у дитини портативним глюкометром.

4.      Контролювати t˚ тіла кожні 15 -30 хв до нормалізації.

При важкій гіпотермії (t˚ тіла менш 35˚С)

1.      Почати заходи, які і при помірній гіпотермії.

2.      При відсутності ефекту протягом 15 хв помістити дитину в інкубатор, припинити грудне вигодовування і почати в/в ведення 10% глюкози.

3.      Контролювати t˚ тіла дитини кожні 15 хв.

Лекція№6 Вигодовування та харчування дітей різного віку.

Грудне молоко  - ідеальна їжа для новонародженого натуральна, стерильна,тепла. Ця їжа:

-          Легко засвоюється і повноцінно використовується організмом дитини

-          Захищає немовля від різноманітних інфекцій, алергічних реакцій і захворювань, сприяє формуванню власної системи імунітету

-          Забезпечує ріст і розвиток малюка

-          Забезпечує емоційний контакт мати – дитина, що формує основу правильної психологічної поведінки, сприяє інтелектуальному та пізнавальному розвитку

-          Допомагає запобігти незапланованій вагітності

-          Захищає жінку – сприяє нормальному перебігу після пологового періоду(скорочення матки, закриття цк), здійснює профілактику мастопатії, пухлин

-          Значно дешевше та зручніше чим суміші

Як відбувається вироблення та виділення молока

Молочна залоза складається із залозистої. Опірної та жирової тканини. Розмір грудей не впливає на кількість молока і якість грудного вигодування. У залозистій тканині виробляється молоко, яке через протоки рухається до соска. Не доходячи до соска протоки розширюються і утворюють молочні синуси, в яких тимчасово зберігається молоко. Молочні синуси розташовані під ареолою( темний кружечок навколо соска). На поверхні ареоли є пухирчики – це залози, які виробляють рідину для пом’якшення та дезінфекції соска. Лактація залежить від активності лактаційних рефлексів та їх стимуляції.

Пролактиновий рефлекс сприяє молоко утворенню, його рефлекторна дуга виглядає наступним чином:

Гіпофіз, задня доля(виробляється гормон пролактин) > пролактин потрапляє в кровотік >стимулює секрецію молока залозистою тканиною грудей> ссання грудей подразнює чутливі нервові закінчення в ділянці соска> через нервові закінчення імпульс потрапляє в ЦНС> стимуляція задньої долі гіпофіза>

Оксітациновий  рефлекс сприяє молоковідведенню, його рефлекторна дуга виглядає наступним чином:

> Гіпофіз, передня доля(виробляється гормон оксітацин)  > окситацин потрапляє в кровотік> скорочує м’язові волокна молочних протоків синусів та соска> відходження молока на зовні> ссання грудей подразнює чутливі нервові закінчення в ділянці соска> через нервові закінчення імпульс потрапляє в ЦНС> стимуляція задньої долі гіпофіза>

 Таким чином лактація складається з двох фаз – продукції та виведення молока.

 

Склад грудного молока

Склад жіночого молока не постійний. Протягом перших 2 – 3 діб після пологів виділяється молозиво, потім перехідне молоко, а через два тижні  - зріле молоко. Кількість молозива невелика в середньому 30 мл на добу, але воно є дуже поживним і така кількість задовольняє енергетичні потреби дитини(1 л молозива 1200 ккал, а дитяча суміш відповідно 660 ккал). Молозиво має високий вміст біологічно активних речовин та захисних чинників, воно забезпечує надійне пристосування новонародженого до поза утробного життя та захищає від цілої низки інфекцій за рахунок антитіл. Склад грудного молока може змінюватись протягом доби і навіть одного харчування. Але перші порції молока завжди більше містять білків та мінеральних солей, а задні жиру. Обидві порції мають важливе значення для дитини.

Чинники тривалої успішної лактації:

Раннє прикладання дитини до грудей( протягом першої години після народження)

Часте активне ссання дитиною не за розкладом, а потребою

Правильна техніка годування, що сприяє активації пролактинового та окситацинового рефлексів

Нічні годування(гормон пролактин активно виробляється в ночі)

Позитивний емоційний стан жінки, яка годує грудьми.

Ознаки правильного прикладання дитини до грудей:

Підборіддя немовляти торкається грудей

Ротик малюка широко відкритий

Нижня губа вивернута

Щічки округлені

Більшу частину ареоли не видно

Жінка не відчуває больових відчуттів

Чути, як дитина ковтає молоко

Показання для зціджування грудного молока:

Підтримка лактації в разі відсутності прикладання дитини до грудей

Годування дитини, яка народилася недоношеною або незрілою до строку гестації

Переповнена молочна залоза

Ознаки лактостазу або молочного кризу

Ознаки нестачі молока з боку дитини:

-          Дитина неспокійна, часто плаче, не витримує інтервали між годуваннями або стає квола постійно спить

-          Погано набирає вагу або стоїть у вазі

-          Кількість сечовипускань менше 6-  7 раз за добу, сеча інтенсивного забарвлення(концентрована)

-          Випорожнення щільні, крихкі 1 раз на добу або 1 раз в 2 – 3 доби, схильність до закрепів

 

Контроль лактації при підозрі нестачі молока( наявні ознаки з боку дитини) проводиться шляхом контрольного зважування.

Молочний криз – це стан пов'язаний з  різким зменшенням виробітки та виділення молока.  Жінка скаржиться на відсутність відчуття  припливу молока, неможливість зцідити молоко. Криз буває двох типів: лактаційний – виникає в наслідок нестачі або коливання рівня пролактину в крові, що веде до тимчасового зменшення обсягу виробляємого молока і голодний , який часто виникає на 3, 7 ,12 тиждень лактації і пов'язаний з періодами інтенсивного пікового росту дитини коли різко зростає потреба в молоці, а організм жінки не встиг і тому не забезпечується фактичним об’ємом лактації.

Рекомендації що до ліквідації кризу:

-          Не поспішайте догодовувати дитину штучними сумішами

-          Відпочити не менше 48 годин

-          Приділити увагу харчуванню та питву

-          Збільшити кількість годувань до 10 – 12 раз на добу

-          Прикладати дитину до обох грудей під час кожного годування

-          Додатково зціджувати молоко після годування

-          Годувати обов’язково в ночі для інтенсивного вироблення пролактину

-          Не давати дитині не яких штучних засобів в том числі і «пустушку»

-          Якщо є потреба догодовування годувати з чашечки, піпетки.

Змішане вигодовування – це вигодовування дітей перших 6 місяців життя  грудним молоком і штучними сумішами. Якщо їх співвідношення становить  2:1 – це змішане вигодовування наближене до природного, при співвідношенні 1:2 – це змішане вигодовування наближене до штучного.

 

Показання з боку матері:

1.Гіпогалактія, яка прогресує.

2.Якісна неповноцінність грудного молока.

3.Захворювання, які потребують обмеження кількості годування (гнійний  однобічний мастит, застосування медикаментів, важкий стан жінки).

 

Показання з боку дитини:

1.Недостатній  набір ваги на грудному вигодовуванні.

2.Часткова лактозна недостатність.

 

Штучне вигодовування – це вигодовування дитини грудного віку за допомогою штучних сумішей.

 

Показання з боку матері:

1.Аналактія.

2.Психічні захворювання.

3.Захворювання, які потребують постійного вживання токсичних ліків за станом здоров’я

(онкологічні захворювання з хіміо-  та променевою  терапією, ендокринні захворювання тощо).

Інфекції (сепсис, тбс, СНІД, сифіліс, інфекції, що передаються повітряно-краплинним шляхом на період розпалу).

 

Показання з боку дитини:

1.Алергія, пов’язана з білком жіночого молока.

2.Повна (важка) лактозна недостатність.

 

Дитячі суміші поділяють на:

1.Адаптовані – це відповідають сучасним вимогам дитячого харчування і максимально наближені до грудного молока за складом. Складаються на 60% з сивороточних білків і 40% козеінів коров’ячого молока. Жири на 50% складаються з ненасичених жирних кислот. Вуглеводи представлені лактозою.

 

Поділяються на групи: А,  солодкі суміші – Бона, Пілті, Тутеллі, Нан, Нестожен, Семілакт, Хіп – пре, Енфаміл, Детолакт, Малятко, тощо.

 

В кисло-молочні суміші – Нан, ацидофільна малютка.

 

            2.Частково – адаптовані – можуть використовуватися для харчування дітей з 6 – ти місяців життя до 2-х років. Ці суміші більш насичені білком 60% якого складається з козеінів. Вуглеводи представлені глюкозою. Збільшена доза вітамінів. Мілуміл, Нутрілонг – 2, Енфалак – 2, Енфаміл – 2, Семілак – 2, Хумана, Хіпп – 2, Нан – 2, Малиш тощо.

 

3.Спеціалізовані суміші – використовуються у дітей з особливими потребами з метою запобігання ускладнень харчування і розвитку важких хвороб.

 Поділяються на групи:

А – суміші для вигодовування дітей з малою вагою до строку гестації та недоношених (Пренан, Альпрем, Ненатла, Енфалак тощо). Ці суміші не викликають потреби в додатковій рідині, мають більшу калорійність на менший об’єм. На 70-80% складаються з сивороточних білків. Збагачені таурином, частка вітамінів і мікроелементів безпечна для дитини бо відповідає її потребам. Вуглеводи складаються з глюкози та  мальтодекстринів. Можуть бути замінені на збагачувачі грудного молока (Фрісо).

 

В - суміші для дітей з алергійними захворюваннями – поділяються на соєві (до складу яких не входять білок коров’ячого молока, лактоза і сахароза – Нутрі – соя, Нан соєвий, Енфаміл соя тощо). Та суміш для дітей з полівалентними алергіями – Нан – гіпоалергенний.

 

С- суміші для дітей з порушенням обміну речовин.

 

4.Неадаптовані суміші – використовуються в випадку відсутності іншого харчування. Виготовляються з коров’ячого молока.

      1 – етап  до 1 тиждень суміш А : 1/3 молоко і 2/3 круп’яний відвар.

      2 -  етап до  2 тижнів    суміш Б :  1/2 молока і 1/2 круп’яний відвар.

      3 – етап   постійно        суміш В : 2/3  молоко і 1/3 круп’яний відвар.

 

 

 

Основні принципи вигодовування дітей раннього віку:

1.       Надходження в організм основних харчових інгредієнтів повинно  відповідати потребам дитини і регламентується наказом МОЗ № 149.

 

Прикорм – це продукти харчування, які вводяться додатково до грудного молока

( молочні суміші, при штучному вигодовуванні). Поділяється на базовий та корегуючий.

 

        Докорм – це  догодовування дитини першого року життя сціженим грудним молоком або сумішшю разом з грудним вигодовуванням. .

 

2.       Слід дотримуватись оптимального співвідношення між замінниками та незамінними речовинами.

 

3.       Характер їжі, що надходить повинен відповідати  ферментативним властивостям дитячого організму ( до 1 року - стіл 1Д,  від 2 до 3 років – стіл 2Д,  від 3 до 6 років  -

стіл № 15 з  обмеженнями).

 

Умови харчування дітей старшого віку:

1.       Використовувати широкий асортимент продуктів.

2.       В раціоні повинні бути продукти збагачені на білок ( м’ясо, яйця, бобові, сир, молочні продукти).

3.       Добова частка овочів і фруктів повинна становити не менш 40%.

 

              Лекція № 7: Хвороби новонароджених 

Хвороби новонароджених пов’язані з інфікуванням.

За даними ВОЗ інфекційні захворювання становлять 21% від усіх причин смерті немовлят. Це захворювання, які виникають при внутрішньоутробному, інтранатальному, ранньому постнатальному інфікуванні дитини мікробами. 70% збудників складає умовно-патогенна флора (кишкова паличка, протей,ентеробактер, клебсієла), 26% припадає на золотистий стафілокок, 4% комбінована флора або інші інфекції, найчастіше з групи ТОРЧ.

Чинники:

1. Гострі та хронічні вогнища запалень у матері.

2. Інфікування пологових шляхів.

3. Інфіковані руки персоналу.

4. Предмети догляду за дитиною.

Класифікація.

По часу:

- Вроджені

- Набуті

По патологічному процесу:

1. Локалізоване вогнище:

Омфаліт – запалення пупкової ранки або судин залишка.

Везікулопустульоз – запалення протоків потових залоз.

Пемфігус – гнійне запалення шкіри.

Кон'юктивіт – запалення кон'юктиви.

Мастит – запалення грудних залоз.

Остеомієліт – запалення кісткового мозку.

2. Загальне інфікування – сепсис.

Для запобігання інфікування полого допоміжні заклади, дитячі відділення дотримуються умов, які регламентують режимними наказами (№ 179 профілактика назокоміального інфікування, № 529 підтримка грудного вигодовування, № 152 протокол догляду за здоровою новонародженою дитиною).

Профілактика інфікувань:

1. Чисті пологи – сімейні пологи.

2. Мінімальне втручання персоналу при догляді за немовлям.

3. Своєчасне виявлення і санація вогнищ інфекції у вагітних.

4. Виконання мед персоналом закладів протиепідемічних заходів і лотримання особистої гігієни. 

Найчастіше серед локальних уражень зустрічаються ураження шкіри і пупкової ранки.

Омфаліт – може бути катаральний та гнійний (флегмонозний, гангренозний). 

При огляді катаральний супроводжується появою серозних виділень з ранки, порушенням термінів епітелізації, незначною гіперемією дна ранки.

При гнійному – пупкове кільце набрякле, гіперемоване, в важких випадках спостерігається почервоніння шкіри навколо пупкового кільця, місцеве або загальне підвищення t˚ тіла, запалення пупкових судин ( пальпуються у вигляді джгутів). Може порушуватися самопочуття дитини ( порушення сну, набору ваги, зригування). Процес без лікування дуже швидко ускладнюється.

Ускладнення: 

1. Сепсис.

2. Тромбоз пупкових вен.

3. Флегмона передньої черевної стінки.

Лікування:  місцево (обробка пупкової ранки за схемою 3 – 4 рази на добу, біофорез, УФО, УВЧ).

При порушенні загального самопочуття, змін в аналізах крові, значному ризику генералізації процесу призначається антибактеріальна терапія, імуноглобуліни, дезінтоксикаційна терапія, хірургічне видалення запальних тканин, ушивання нориць.

Везікулопустульоз ( найчастіше збудник стафілокок) – виникають поодинокі або множинні папули, які швидко трансформуються у везикули з каламутним вмістом і пустули, оперезані вінчиком гіперемії, після руйнування утворюють виразки, які епітелізуються і не полишають пігментації. Улюблена локалізація – внутрішня поверхня кінцівок, природні складки, сідниці, стегна, волосиста частина голови. Часто виникає на тлі пітниці. В важких випадках може супроводжуватися загальною інтоксикацією,  підвищенням t˚ тіла.

Лікування: обробка уражених ділянок спиртовими розчинами звидаленням пустул( 1% спиртовийхлорофіліпт, 1% брильянтовий зелений, 70% спирт), гігієнічні ванни, УФО. При ознаках поширеннч запального процесу у ослаблених і недоношених дітей призначають антибактеріальну терапію.

Пемфігус (збудник стафілокок або стрептокок В) – на шкірі з’являються червоні плями, які швидко трансформуються в в’ялі різного розміру пухирі з каламутним, а потім гнійним вмістом, швидко руйнуються утворюють ерозивні поверхні, схильні до злиття. Ерозії підсихають і після загоєння зоставляють пігментацію. При доброякісній течії стан дитини порушений незначно, процес триває протягом 2 -3 тижнів. При злоякісній течії швидко наростають симптоми інтоксикації, пухирі поширені великих розмірів, виникає септичний процес.

Лікування: 

1) госпіталізація дитини 

2) антибактеріальна терапія

3) імунокорегуюча терапія.

4) Місцево проколювання пухирів, їх обробка аніліновими барвниками, УФО, дезінтоксикаційна терапія.

Сепсис -  тяжке загальне інфекційне захворювання, виникає при недостатності місцевого і загального імунітету організму дитини при присутності вогнищ запалення.

Етіологія: захворювання поліетіологічно. Більше 30 видів мікробів можуть спричинити сепсис. Останніми роками найчастіше збудником є умовно-патогенна флора ( стаціонарні штами) і стрептокок групи В.

Сприяючі чинники: 

1. Недоношені діти і діти ЗВУР.

2. Діти ослаблені іншими захворюваннями ( асфіксія, пологова травма).

3. Діти на штучному харчуванні.

4. Наявність локальних інфекцій.

Класифікація:  

- по формі: септикопіємія і септицемія. 

- по перебігу: миттєвий ( за 1-4 доби), гострий, підгострий, хронічний (більше 2 міс).

- шляхи: гематогенний, лімфо генний, з локального вогнища.

Клініка.

Септикопіємія – характеризується наявністю вогнища запалення, симптоми  інтоксикації, анемією, гіпотрофією.

Септицемія – форма, при якій немає видимих вогнищ запалення, а на перше місце виходять ознаки інтоксикації. Часто захворювання починається з загальних симптомів : дитина погано їсть, постійно зригує, часто виникає блювання, пронос, не набирає вагу, супроводжується пролонговано фізіологічною жовтяницею. При розгорнутому процесі швидко втрачає вагу, характерне підняття t˚ тіла до субфебрильних цифр  або гіпотермія. Часто приєднується пневмонія, порушення гемодинаміки (тахікардія, шуми, порушення мікроциркуляції. Шкіра жовто сіруватого кольору, дитина млява адинамічна, періодично виникає неспокій (стогне), знижений тургор тканин, живіт збільшений в розмірах, гепатоспленомегалія. Поступово виникає роліорганна недостатність (дистрес синдром, НЕК, динамічна кишкова непрохідність, пригнічення ЦНС). Смерть наступає після розвитку ДВС синдрому. При додатковому обстеженні в ЗАК лейкоцитоз або лейкопенія, підвищення ШОЕ, нейтрофільоз, анемія).

Лікування:

1. організація догляду за дитиною (охоронний режим, вигодовування грудним молоком).

2. Вплив на збудника інфекції (а/б за схемою одночасно не менше двох).

3. Дезінтоксикаційна терапія (інфузійна терапія).

4. Бородьба з гіповолемією, серцево-судинною недостатність, дихальною недостатністю.

5. Імунокорегуюча терапія.

6. Нормалізація порушеного обміну речовин.

Профілактика:

1. Чисті пологи - сімейні пологи.

2. Мінімальне втручання персоналу при огляді за немовлям.

3. Своєчасне виявлення і санація вогнищ інфекції у вагітних.

4. Виконання мед персоналом закладів протиепідемічних заходів і дотримання особистої гігієни.

5. Правильне і своєчасне лікування локальних інфекцій..

Хвороби новонароджених пов’язані з проблемами під час пологів:

 Асфіксія – це відсутність дихання або слабкі неадекватні дихальні рухи при збереженні серцебиття з порушеннями серцевого ритму.

Асфіксія діагностується у 5 – 9% новонароджених.

Чинники виникнення асфіксії:

1. Порушення перебігу вагітності (токсикозі, загроза викидня, загроза передчасних пологів).

2. Важкі соматичні захворювання вагітної (серцево-судинна, легенева, ниркова недостатність, важка анемія).

3. Важкі вади розвитку плоду (патологія органів дихання, серцево –судинна патологія, вади розвитку ЦНС).

4. Порушення фізіологічного перебігу пологів (гостре відшарування плаценти, коротка пуповина, туге обвиття пуповиною навколо шиї, справжні вузли пуповини).

Перечисленні чинники приводять до зниження насичення крові дитини киснем (гіпоксія) і накопичення в крові зайвого вуглецю (гіперкапнія), що веде до спазму судин життевоважливих центрів, приводить до набряку головного мозку, диско ординація праці усіх систем організму.

Класифікація:

1. Середньоважка асфіксія (оцінка за шкалою Апгар 6-4 бали) характеризується порушенням ритму дихання – поодинокі неадекватні дихальні рухи, уповільненням або прискоренням серцебиття, ціанозом шкіри і слизових оболонок, слабким тонусом і рефлексом на санацію.

2. Важка асфіксія (оцінка за шкалою Апгар менше 4 балів) характеризується відсутністю самостійних дихальних рухів, серцебиття рідке – менше 100 ударів/хв, шкіра бліда з ціанотичним віддінком, атонія, арефлексія.

Перша допомога: надання грамотної невідкладної допомоги за протоколом ( А крок – відновлення прохідності дихальних шляхів; Б крок – забезпечення підтримки дихання;  С крок – відновлення і підтримка нормального кровообігу; Д крок – введення необхідних ліків для забезпечення роботи організму в цілому).

Клінічні наслідки пренатальної асфіксії:

1. ЦНС: гіпоксично – ішемія енцефалопатія, набряк мозку, судоми, дитячий церебральний параліч.

2. Дихальна система: легенева гіпертензія, порушення синтезу сурфактата, легенева кровотеча.

3. Сечова система: гостра ниркова недостатність, ознаки ішемії нирки.

4. Травна система: некротичний ентероколіт, кровотечі, печінкова дисфункція, зниження толерантності до ентерального харчуванн6я.

5. Серцево-судинна система: порушення ритму, некроз міокарда, кардіогенний шок.

6. Метаболічні розлади: ацидоз, гіпоглікемія, гіпокальціемія, гіпонатріємія, гіперкаліємія.

7. Зміни в ЗАК: тромбоцитопенія, поліцитемія, ДВС синдром.

Пологова травма – це захворювання, яке вникає під час ускладнених пологів і може буди викликана механічним втручанням або розвитком важкої гіпоксії.

Пологова травма поділяється на:

- Пологову травму НС, центральну

- Периферичну, травму інших органів і систем

Пологова травма ЦНС -  це сама важка патологія у новонароджених, яка виникає від час пологів і забезпечує високу захворюваність і смертність у неонатальному періоду. Цей діагноз встановлюється у 8 -11% новонароджених.

Чинники:

1. Патологічні пологи, які супроводжуються механічним тиском на голову плоду (стрімкі пологи, затяжні пологи).

2. Грубі акушерські маніпуляції( виведення головки рукою акушерки з допомоги щипців).

3. Прогресуюча гіпоксія, яка приводить до набряку головного мозку і розвитку крововиливів в мозок.

Класифікація:

1. по перебігу буває:  середньо важка і важка

2. по течії виділяють наступні періоди: 

- Гострий (7 – 10 діб)

- Ранній відновлюваний ( 11 доба – 4 міс)

- Пізній відновлюваний ( 4 міс – 1-2 роки)

- Період залишкових явищ ( після 2 років)

Клініка: діти з пологовою травмою часто народжуються в стані асфіксії або вторинна асфіксія виникає на 2-5 день життя в зв’язку з прогресуванням набряку мозку. Важкість проявів залежить від глибини ураження мозку. 

Виділяють загально-мозкові синдроми (збудження або пригнічення).

 Вогнищеві синдроми (судоми, гіпертензиозний). При важкій течії в дитини виникає поліорганна недостатність: розлади дихання (тахіпное, брадіпное, апное), розлади ссс (брадикардія, асистолія), шкт (блювання, закрепи, проноси, парез кишківника, несприятливість їжи).

Лікування:

1. Надання реанімаційної допомоги в пологовій залі за протоколом.

2. Охоронний режим.

3. При збереженні годування використання зцідженого грудного молока.

4. Терапія направлена на зменшення набряку головного мозку( проти набрякові, сечогінні).

5. Симптоматична терапія (знеболювальні, коригуючи серцеву діяльність, поліпшуючі роботу шкт).

6. В важких випадках підтримка життєважливих функцій (ШВЛ, штучний кровообіг, штучна нирка).

З інших випадках травм найчастіше зустрічається:

Кефалогематома -  під надкісничний крововилив в ділянці тім’яної або потиличної кістки. Виглядає, яку пухлина вкрита незмінною шкірою, м’язо-еластичної  консистенції на дотик, не виходе за межі кістки, безболісна, рухома.

Лікування: призначають вітамін К для профілактики геморагічної хвороби ( вікасол 0,1 мл на кг № 3) і спостерігається протягом 2 тижнів, при необхідності пунктують.

Пологова травма гудино-ключично-сосцевидного м’яза (травматична або вроджена кривошия). Виникає при патологічних пологах, частіше в сідничному положенні.  При огляді неспокій дитини, припухлість в проекції надключичної ямки, голова дитини нахилена на сторону ураження, а обличчя повернуте в іншу.

Лікування: іммобілізуючи укладка протягом 2 тижнів, знеболення, з 1 тижня лікування масаж.

Передом ключиці -  виникає при утрудненому введенні плечового поясу. При огляді неспокій дитини, зменшення активних рухів верхньою кінцівкою на стороні ураження, набряк в проекції надключичної ямки. Часто протікає у вигляді перелому ,,зеленої гілки'' і у 30-40% дітей може діагностуватися на стадії кісткової мозолі.

Лікування: імобілізуюча пов’язка Дезо протягом 7 діб, при вираженому набряку знеболювання місцево – траумель гель.

Лекція № 8: Рахіт. Гіпокальціемічний синдром у дітей раннього віку. Аномалії конституції.

Рахіт – загальне захворювання дитячого організму, що виникає в наслідок дефіциту вітаміну Д або порушення його природного синтезу в організмі і характеризується змінами фосфорно-кальцієвого обміну, порушення кісток утворення і функціонування ендокринної системи.

До рахіту схильні діти в період найінтенсивнішого росту, головним чином протягом першого року життя. У 4% дітей може трапитись вроджений рахіт.

Етіологічні чинники:

1. Недостатність вітаміну Д – аліментарний (незбалансоване харчування, недостатнє УФО шкіри).

2. Порушення всмоктування і транспорту вітаміну Д в організмі ( порушення фосфорна-кальцієвого обміну).

3. Недостатність надходження вітаміну Д під час вагітності ( недоношеність, багатоплідна вагітність, токсикоз, обміні хвороби вагітної).

4. Захворювання сприяючі вітамін Д дефіциту (хвороби нирок, печінки, часті інфекційні  захворювання більше 4 разів на рік).

Класифікація: форми рахіту:

1. Вітамін Д дефіцитний.

2. Вітамін Д залежний (природжений).

3. Вітамін Д резистентний.

А вроджений (фосфат – діабет).

Б набутий (нирковий).

4. Ятрогенний (пов’язаний з тривалим виконанням фенобарбіталу, барбітуратів, глюкокортикоїдів).

По ступеням: легкий, середньо важкий, важкий.

По перебігу: гострий, підгострий, рецидивуючий.

По періодам: початковий (1 -1,5 міс), розпалу, реконвалесценції, залишкових явищ.

Клініка:

- Початковий період  характеризується неспокоєм дитини, дратівливістю, порушенням сну, здригання ( синдром збудження ЦНС). Поступово приєднується постійна пітливість дитини, особливо під час сну. Піт змінює РН в кислу сторону і виникають подразнення шкіри, свербіж, у місцях тертя на голові (потилиця) випадає волосся.

- Період розпалу починається через 2 тижні від початку клінічних проявів. На цей період приходяться зміни кісток особливо тих, які в цей період інтенсивно ростуть. Якщо процес гострий швидко виникає розм’якшення і деформація кісток, якщо підгострий або рецедивуючий переважають симптоми розростання остеоідної станини. В дитини формується типовий кістковий синдром: плоска потилиця, асиметрія черепа ( великі тім’яні горби, недорозвинення нижньої щелепи, розм’якшення кісток черепа ( краніотабес ), запізнення прорізування зубів та іх деформація. В ділянці грудної клітини формується деформація ,,груди шевця '', ,,курячі груди ''. Може формуватися рахітичний горб, деформація хребців, на кінцівках з’являються потовщення епіфізів кісток (рахітичні браслети), на фалангах пальців і ребрах утворюються нарости у вигляді перлин ( рахітичні чотки).  О подібне і Х подібне викривлення ніг, формується плоско-рахітичний таз.

 М’язовий  синдром: швидко розвивається гіпотонія м’язів, що веде до затримки статокінетичного розвитку, виникає ,,жаб’ячий живіт '', збільшується об'єм рухів у суглобах.

Вісцеральний синдром: розлади дихання викликані змінами легеневої вентиляції (деформація грудної клітиниЮ, слабкість міжреберних м’язів і діафрагми). Порушення роботи серся (тахікардія, слабкість тонів, систолічний шум на тлі гіпоксії). Розлади з боку травного каналу у вігляді зміни секреції і моторики ( диспепсії, стаз крові у органах черевної порожними, збільшення печінки, анемія).

- Період реконвалізценції характеризується поступовим послабленням загальних симптомів.

- Період залишкових явищ спостерігається у дітей після 2-3 років у вигляді деформації кісток, гепатоспленомегалії, анемії.

Лікування:

1. Проводиться в більшості випадків амбулаторно.

2. Режим – достатня інсоляція, часте перебування на свіжому повітрі, массаж і гімнастика, які укріплюють м’язи, поліпшують обмін речовин. Прогулянки на свіжому повітрі взимку до 3 годин, влітку до 5-6 годин.

3. Дієта – збалансоване харчування за віком дитини. На 2-3 тижні раніше показане введення прикорму і коригуючи добавки. Для поліпшення травлення призначають лікувальні молочні продукти ( сімбівіт, наріне, біолактон).

4. Призначають вітаміну Д з розрахунком добова доза 2 – 5 тис ОД курсом 30 – 45 діб. Для дітей на штучному вигодовуванні враховують дозу вітаміну Д отриманого з сумішшю.

5. Препарати для поліпшення травлення ( панзінорм, мезин, фестал).

6. При ознаках розм’якшення кісток препарати кальцію( 5% розчин САСІ 1 чайна ложка 2-3 рази/добу. Са глюконат 0,15 – 0,25 гр 2-3 рази/добу, у дітей на штучному вигодовуванні доза зменшується в 2 рази. Препарати призначають під контролем проби Сулковіча – ступінь кальційурії).

7. Вітамінотерапія А,В,С,Е.

8. Фіз. Процедури: УФО опромінення № 10 – 15, ЛФК, масаж.

Профілактика:

1. Антенатальна (при патронажі вагітної провести бесіду про раціональне харчування і режим, призначення віт Д вагітним до 500Од /добу 3 28 – 32 тижня).

2. Збалансоване за віком харчування і достатнє перебування на свіжому повітрі дитини починаючи з народження.

3. Створення добрих побутових умов для дитини.

4. Профілактичне призначення віт Д ( до 400 – 500 ОД на добу) дітям з групи ризик (недоношені, на штучному вигодовуванні, часто хворіючи, діти з гіпотрофією, народжені взимку, народжені в умовах з пониженою інсоляцією і поганим кліматом).

5. Д спостереження за перехворілими триває 3 роки ( систематичне виконування комплексу лікувально – профілактичних заходів).

Гіпокальціємічний синдром (спазмофілія) виникає в наслідок різкого зниження рівня СА в сироватці крові, що веде до підвищення нервово-м'язової  збудливості і розвитку судомних нападів. Хворіють переважно діти віком 6 – 18 міс, часто на весні.

Етіологічні чинники: хвороба виникає внаслідок надмірного відкладання кальцію в кістках і різке зниження в крові (порушення балансу).

1. Рахіт особливо на весні.

2. Призначення великих доз вітаміну Д.

3. Важкий електролітичний дисбаланс на тлі зневоднення.

Клініка : протікає у вигляді латентної або наявної форми. Латентна форма характеризується виникненню скорочень поодиноких м’язів при їх подразненні ( синдром Хвостека – скорочення мімічних м’язів при постукуванні по щоці, Трусо – при стисканні пчена манжеткою для вимірювання тиску виникає рука акушера, зупинка дихання на больові відчуття). Наявна форма протікає у вигляді нападів судом окремих м’язових груп ( ларингоспазм, карпопедальний спазм, кінська стопа). В важких випадках виникає напад екламчії (шкіра бліда, виникає посмикування окремих м’язових груп починаючи з обличчя, дихання стає приривчастим, виникає ціаноз, дитина втрачає свідомість, виникає короткочасна зупинка дихання, з’являється  самовільне сечовипускання і дефекація. Напад може тривати від 20сек до 30 хв.

Лікування: 

1. Невідкладна допомога при судомному нападі (доступ свіжого повітря, в/в або в/м 10% СА глюканат 0,5 мл на рік життя на 5% глюкози 1:2; в/м 24% магнія сульфат 0,2 мл на кг, в/м седуксен 0,05 мл на кг, киснева терапія, госпіталізація в соматичне відділення. При ізольованому ларінгоспазмі доступ свіжого повітря, подразнення кореня язика, умити холодною водою.

2. При скритій формі призначають препарати СА протягом 7 – 10 діб. Легкі седативні засоби.

Профілактика:

1. Своєчасне правильне лікування рахіту.

2. Профілактика судом, шляхом виявлення скритої форми і ії лікування.

Аномалії конституції.

Аномалії конституції (діатези) – це особливий стан організму дитини, коли функції і обмін речовин знаходяться довгий час в нестійкій рівновазі і організм здатний до розвитку неадекватних відповідей на значені подразники,  а також більш тяжка ускладнена течія хвороб у такої дитини.

Сприяючими чинниками є: спадковість, вплив несприятливих чинників навколишнього середовища.

Розрізняють наступні форми аномалії конституції: ексудативно  – катаральна, алергійна, лімфатико – гіпопластична, нервово - артрична. 

Ексудативно – катаральна форма – це стан організму, який характеризуються поліморфним висипом на шкірі, високою чутливістю і ранимістю слизових оболонок, зниженням опірності до інфекційних агентів, частими алергійними реакціями.

Чинники: 

1. Генетичні (70 – 80% дітей підвищена кількість імуноглобуліну Е).

2. Внутрішньоутробні порушення (токсикози вагітної, неякісне харчування, паління).

3. Інтранатальні (гіпоксія плоду і порушення в роботі ЦНС, які виникнули під час пологів).

4. Часті інфекції.

5. Масивна медикаментозна терапія.

6. Штучне особливо неадаптоване вигодовування.

Клініка: клінічні прояви ЕКД з’являються рано, іноді з перших днів життя, після провокуючого чинника і зникають у 85 – 90% дітей після 2- 3 років життя, у 10 – 15% подальшому формуються алергійні захворювання. При зовнішньому огляді діти бліді, пастозні, маса тіла приростає нерівномірно, легко знижується під час захворювань. Підшкірно – жирова клітковина рихла сильно розвинута ( часто виникає пар атрофія). Шкірні прояви з’являються рано, але мають поетапну послідовність:

1. Попрілості непов’язані з доглядом за шкірою.

2. Гнейс (себорейні кірочки на волосистій частині голови, бровах).

3. Молочний струп ( почервоніння, інфільтрація, шелушення шкіри в ділянці обличчя).

4. Строфулюс (вузликовий висип на відкритих частинах шкіри з точковою везикулою у центрі , супроводжується вираженою сверблячкою).

5. Мокнуча екзема (точкові ерозії вкриті жовтими кірками, які мокнуть і швидко інфікуються).

6. Сухо екзема ( еритиматозно – папульозний висип, інколи з утворенням великих пухирів або по типу кропивниці, завжди є зміни і на слизових оболонках – географічний язік, стоматити, кон'юктивіти,  ларингіт, бронхіт з астматичним компонентом).

Респіраторні захворювання протікають дуже важко з порушенням мікроциркуляції, токсикозом, ексикозом. Часто виникає безпричинна дисфункція кишківника ( рідкий слизистий стілець).

Можливі безпричинні зміни сечі ( протеїнурія, лейкоцитурія, плоский епітелій). В ЗАК  еозінофілія, диспротеінемія, зсув РН в бік ацидозу.

Алергійна форма – це стан організму при якому виникає постійна готовність організму до алергійних реакцій та алергійних хвороб. 

В дітей першого року життя найбільше значення мають харчові алергени. В дошкільному віці третина всіх реакцій пов’язана з введенням ліків, у шкільному віці зростає роль сенсибілізації до пилових, епідермальних, бактеріальних алергенів. 

Алергійна реакція має 3 стадії:

1. Сенсебілізації ( виробляють антитіла після контакту з алергеном).

2. Імунологічна ( утворення комплексів антиген антитіло).

3. Патохімічна (звільнення із клітин і перехід у вільний стан біологічно – активних речовин – гестаміна, простоглондинів та ін.).

4. Патофізіологічна (руйнування біологічно активними речовинами клітин слизової оболонки органів).

Алергійні реакції бувають 2 типів: негайного і уповільненого.

Клініка: симптоми цієї форми у дітей молодшого віку схожі на прояви на шкірі і слизових при ексудативно – катаральній формі, а у дітей дошкільного віку у вигляді нейродерміта, екземи,  респіраторних алергозів. має стійкий тривалий перебіг, часті рецидиви.

Лімфатико – гіпопластична форма -  це стан, який характеризується гіперплазією лімфатичної тканини ( збільшення тимуса, л/вузлів, л/бляшок), гіпоплазією внутрішніх органів ( серце, наднирники, нирки, аорта, щитоподібна залоза, статеві органи), ендокринною дисфункцією, в зв’язку з чим змінюється реактивність організму, знижується адаптація дитини до навколишнього середовища.

Чинники:

1. Генетичні.

2. Важкі інфекційні, які приводять до порушення функції надниркових залоз.

3. Пологові травми, внутрішньоутробні гіпоксії.

Клініка: прояви виникають найчастіше в віці 2 -7 років. При огляді дитина має диспропорційний розвиток ( короткий тулуб і шия, довгі кінцівки, вузькі витягнуті лопатки). Діти в’ялі, часто мають помірну затримку розвитку мови і статичних функцій, важко переносять звичайні навантаження за віком, швидко втомлюються. Схильні до пар атрофії, але під час захворювання швидко втрачають вагу. Шкіра бліда з вираженим мармуровим малюнком,можливий висип на сідницях і нижніх кінцівках у вигляді папул з ділянками мокнутті за вухами і на шиї. Підшкірна клітковина більш розвинута на стегнах і животі. Тургор тканин зменшений, часто АТ низький. Часто хворіють на ГРВІ в важкій формі, бронхіти з астматичним компонентом. Постійно збільшені всі групи лімфовузлів, виражені аденоїдити, гіпертрофічні тонзиліти, збільшені печінка і селезінка. Можуть виникати задишка, диспное, стридор у ранньому віці, розлади шкт у вигляді пілороспазм. Будь які інфекційні захворювання часто супроводжуються нейротоксикозом. В ЗАК лейкоцитоз, за рахунок лімфоцитоза і моноцитоза.

Нервово – артритична форма пов’язана з порушенням обміну речовин і зв’язаною з ним гіперреакцією нервової системи.

Чинники:

1. Генетичні ( порушення пуринового обміну і обміну сечової кислоти).

2. Харчування з великою кількістю тваринного білка вагітної і дитини раннього віку.

Клініка: зустрічається рідше чим інші діатези у 2 -3% дітей. Розквіт хвороби проходиться на вік 7 – 14 років. Клініка залежить від віку дитини і проявляється різними синдромами:

1. Шкірний (висип у вигляді кропивниці, набряку Квінке, себорейної екземи) виникає після 10 років життя.

2. Нервово  - астенічний ( діти збудливі з раннього дитинства, мало і погано сплять, часті вегето – судинні розлади, схильність до анорексії, нав’язливий нервовий кашель, блювання, нічне нетримання сечі).

3. Обмінні порушення ( нічні болі в суглобах, часті ацетонемічні синдроми) частише виникають з 2 до 10 років.

4. Спастичний мегреніподібний ( головні болі, закрепи, печінкові, ниркові кольки, ВСД по кардинальному типу з підвищенням тиску).

В ЗАК лейкоцитоз за рахунок підвищення лімфоцитів, зменшення моноцитів, підвищення ШОЕ. В ЗАС кетонові тіла, уробілінурія.

Лікування діатезів:

1. Режим охоронний ( уникати стресів, фізичних і психологічних навантажень, достатнє перебування на свіжому повітрі, не контактувати з інфекційними хворими).

2. Вести харчовий щоденник і виключати на першому році життя провокуючих алергію продуктів (шоколад, консерви, копчення, пряності, сало, ковбаси, навари, їжу з барвниками, газові напої). При НАД також виключають шпинат, щавель, редис, цвітну капусту, помідори. Зменшення вживання солі і рідини. Оптимальна молочно – рослинна дієта з перевагою рослинних жирів і кисло – молочних продуктів.

3. Специфічна гіпосенсибілізація ( проведення алергологічних проб).

4. Антигістамінні засоби (діазолін, супростин) і препарати СА курсами при загостренні 2 тижні для профілактики 10 днів кожного місяця.

5. Вітамінотерапія А, Е, С, В.

6. Седативна терапія ( при загостренні нотта, седавіт, валеріана).

7. Місцево при мокнутті на шкірі призначають примочки з резорпіном, нітратом срібла, відварами дубової кори, при сухих висипах ванночки з марганцем, морською сіллю, сіркові і цинкові мазі, в важких випадках мазі з кортикостероїдами ( сінофланова, гідрокортизована). При приєднанні вторинного інфікування висипки УФО.

Профілактика:

Первинна попередження формування діатезів.

1. Лікування токсикозів вагітних, раціональний режим і харчування під час вагітності.

2. Грудне вигодовування, поступове і обережне введення коригуючих добавок і прикормів з використанням екологічно чистих продуктів

3. Обережне проведення щеплень.

4. Виключення контактів з побутовими алергенами.

Вторинна – це профілактика загострень.