16.04.2021 Лекція для групи 3 - Б Лікувальна справа

 

Лекція  № 4. Захворювання     верхніх  дихальних    шляхів.

 

План лекції:

1.      Гострий нежить(етіологія, класифікація,клінічні прояви, лікування).

2.      Ангіна(етіологія, класифікація,клінічні прояви, лікування).

3.      Запальні захворювання гортані і трахеї.

 

Контрольні питання для підготовки до практичного заняття:

1.Гострий риніт, фарингіт, трахеїт, ларингіт. Етіологія, патогенез, клінічна картина. Особливості перебігу цих захворювань у дітей. Діагностика. Лікування, догляд за хворими. Профілактика.

2. Гострий стенозувальний ларинготрахеобронхіт (несправжній круп). Надання невідкладної допомоги.

3. Ангіна: катаральна, фолікулярна, лакунарна. Етіологія, патогенез, клінічні прояви. Діагностика. Лікування хворих, догляд за ними. Профілактика захворювання.

 

 

 

Гострий нежить ( риніт) – це запальний процес слизової оболонки носа, який може поширюватися на носову частину глотки.

Етіологія чинників:

1.                       Інфекції ( вірусні   і  бактеріальні).

2.                       Дисфункція  вегетативної нервової системи ( вазомоторний рініт).

3.                       Алергії.

Сприяючі фактори:

1.                       Часті переохолодження.

2.                       Імунодефіцитні стани.

3.                       Викривлення  носової  перегородки.

4.                       Інородні тіла носової порожнини.

5.                       Розростання  лімфоідної  тканини.

Класифікація по стадіям:

1.                       Продромальна.

2.                       Секреторна.

3.                       Реконвалісценції.

По формі:   гострий,  хронічний,  вазомоторний.

Клініка:

1.                       Продромальна – проявляється сухістю слизової оболонки носа, чиханням, набряком слизової  оболонки, зниженням функції  обоняння.

2.                       Секреторна – стан  погіршується,  можливий підйом  Т  тіла, посилення місцевих проявів у вигляді серозних або гнійних виділень, подразнення і почервоніння  шкіри  навколо крил  носа і верхньої губи, посилюється набряк слизової оболонки, що приводе до  різкого забруднення носового дихання.

3.                       Реконвалісценції – характеризується поступовим   зменшенням симптомів ( набряк зменшується і носове дихання  поліпшується, кількість секрету зменшується, він  загузкає  і утворюються  кірки.

Особливості проявів вазомоторного нежитю:

1.                       Чихання у  вигляді  параксизмів.

2.                       Виділення великої кількості прозорого секрету водяного характеру.

3.                       Значний набряк слизової оболонки, який не зменшується при  застосуванні судинозвужувальних  препаратів.

   4.       При  огляді  -  набрякла    слизова  бліда з ціанотичним   відтінком.

Особливості  проявів хронічного нежитю:

1.        Утруднення носового дихання   довго  зберігається,   в важких  випадках зберігається постійно.

                  2.        Виділення з самого початку слизисто -  гнійного характеру з неприємним запахом.

    3.          Виділення постійні, коливається тільки кількість секрету.

Лікування:

1                                Створення правильного температурного режиму в приміщенні  (вологе  тепле  повітря).

2                         Перед годуванням проводити  туалет  носа.

3                         З метою зменшення набряку,   використовувати судинозвужувальні препарати у вигляді крапель,  у дітей старше 12 років  - у вигляді  пігулок.

4                         Призначення місцево   антисептичних   і  бактеріальних засобів ( 1-2%  протаргол,  ІРС  - 19,   біопарокс,  камертон).

5           При алергії виділення чинника і  призначення  антигістамінних препаратів.

6           Фіз.  Процедури:  УВЧ,  КУФ,   солюкс.

 

Ангіни  -    інфекційне захворювання з  локалізацією процесу в мигдаликах  з  наступним розповсюдженням  інфекції   лімфо генним  шляхом  по всьому організму.

Етіологічні чинники:

1.                       Часті переохолодження.

2.                       Імунодефіцитні  стани.

3.                       Хронічні несановані вогнища  інфекцій  рото-  носоглотки.

Класифікація  по  формі:

1.            Катаральна.

2.                       Фолікулярна.

3.                       Лакунарна.

4.                       Фібринозна.

5.                       Виразкова.

6.                       Некротична.

7.                       Герпетична.

8.                       Змішана.

По течії гостра і хронічна(загострення хронічного тонзиліту)

Клініка:

 Має загальні прояви,  які  характерні  для всіх  форм   і  індивідуальні  місцеві. Загальні:  різке  підвищення  Т  тіла до фебрильних  цифр,  збільшення підщелепних  і  шийних  лімфатичних  вузлів, ознаки  загальної  інтоксикації

(  головний  біль,  біль  в  кістках,  м’язах,  суглобах,  нездужання),  біль при  ковтанні.

 Місцеві   :

 Катаральна  мигдалики  збільшені  рожево – червоні.

Фолікулярна  -  ярка  гіперемія    слизової оболонки,  мигдалики рихлі,  точкові  гнійні  нальоти.

Лакунарна  -  ярка  гіперемія,  поверхні  лакун  вкриті  острівковими  гнійними   рихлими  плівками,  які  легко  знімаються.

Фіброзна  -  на гіперімованому  фоні  щільно  сіро  білуваті  плівки,  які  щільно прилягають при  зніманні,  симптом  кров’яної  роси.  Мигдалики різко збільшені  в  розмірі.

Виразкова  -  на  гіперімованому  фоні,  в  проекції  лакун,   ерозії   з  точковими  крововиливами  навколо.

Некротична  -  на гіперімованому  фоні,   ділянки  сірувато-синюшного кольору,  які    чітко відмежовані  від  іншої  тканини  паском  гіперемії.

Герпетична  -  пухерцевий  висип  на  поверхні  мигдаликів,  який швидко  руйнується  і  утворює  точкові  ерозії, що  можуть  зливатися  між  собою.

Лікування:

1.                       Госпіталізація  в інфекційне  відділення при гострій ангіні.

2.                      Дієта  збагачена  вітамінами,  термічно  і  механічно  щадна  (їжа  подроблена,  кімнатної  температури;   виключити  солоні,  кислі,  копчені  продукти).

3.                       Дезінтоксикаційна  терапія  ( багато  питва  у  вигляді  вітамінних  напоїв,  в  важких  випадках  інфузійна  терапія).

4.                       Полоскання  або  зрошування  ротової порожнини і  глотки  розчинами антисептиків.

5.                       Протизапальні   місцеві  засоби  ( себідін,  стрепсілс,  анти  ангін,  фарінгосепт).

6.                       Антибактеріальна  терапія протягом  7-10  діб.

7.                       Симптоматична  терапія  (  жарознижувальні,  знеболювальні  засоби).

 

Гострий  стенозуючий  ларінготрахеіт  -  запальний процес  з  ураженням  слизової  оболонки,  гортані і  трахеї, який  супроводжується  набряком слизової  оболонки  і  голосових  складок,   порушенням  дихання і  голосоутворення.

Етіологічні  чинники:

1.             Інфекції,  найчастіше  вірусні  ( грип,  парагрип,  кір).

2.                       Алергії

Спричиняючі  фактори  до  розвитку  стенозу:

 1.         Аномалії   конституції  (алергічний  діатез, лімфатико-гіпопластичний ).

2.        Порушення  або  вроджені  аномалії  в  будові  гортані.

3.                       Імунодефіциті  стани.

 

Клініка:

Виділяють  4  клінічні стадії  протікання   захворювання:

1.                       Компенсації  -  стан  дитини  порушений  помірно,  старається зайняти  в кроваті  вимушене  положення. Періодично  неспокійна.  Неспокій  супроводжується  гавкаючим кашлем,  посиленням  утрудненого  вдоху,  голос дитини стає  осиплим. При  огляді:  шкіра  і слизові   звичайного кольору. Дихання жорстке. Тони  ритмічні, схильність  до  тахікардії.

2.                       Неповної  компенсації  -  підвищена  збудливість,  частий  гавкаючий  кашель,  осиплість голосу. При огляді  дитини  і  фізичному  навантаженні  виникає  інспираторна  задишка  з  участю  допоміжних  м’язів ( ЧД  становить + 20% від  вікової  норми). Т  тіла  нормальна  або субфебрильна. При  огляді:  шкіра  і  слизові  звичайного кольору,  переоральний  ціаноз,  дихання  жорстоке,  провідні  хрипи,  може  спостерігатися  помірна тахікардія.

3.                       Декомпенсації  -  неспокій посилюється,  дихання  постійно  шумне,  чути  на  відстані,  кашель  посилюється,  стає  нападоподібний,  задишка  носить постійний  характер. Голос  зникає аж  до  повної  афонії. Під  час   огляду:  шкіра  і  слизові  бліді  з  ціанотичним відтінком,  посилення ціанозу при  навантаженні,  постійне  втяжіння  міжреберних  проміжків, западання  ключиць,  дихання  послаблене,  значна  тахікардія.

4.                       Асфіксії  -  дитина  стає  млява,  свідомість   на тлі  гіпоксії  погіршується до  сопора  і  коми. Дихання  слабке,  поверхневе,  безшумне.  Поступово  стає  аритмічним,  шкіра  і  слизові  виражено  ціанотичні,  дихання прослуховується  погано,  брадікардія. Без надання  допомоги  виникають  судоми  і  смерть  дитини.

Лікування:

        1.          Показана обов’язкова  госпіталізація:  при  1- 2 стадії  в  інфекційне  відділення,  при  3-4  при  -  ВРІТ.

        2.          Створити  ощадний  режим

1                         Противірусна  терапія.

2                         Симптоматична  терапія.

3                         Дезінтоксикаційна  терапія.

4                         Протинабрякова  терапія  -  призначення  інгаляцій,  спазмолітинів,  блокаторів В  рецепторів.

Надання невідкладної  допомоги:  обсяг  втручань  залежить від  клінічної  стадії.

         1.        Придати дитині  підвищене  положення.

2          Забезпечити  доступ  свіжого  повітря.

4.                       При  1-2  стадії  відволікаючі  процедури (  полу спиртовий  компрес  на    шию  і верхню  частину  грудної  клітини).

5.                       При стенозі  1  ступеня  -  закрапати  в  ніс  судинозвужувальні  краплі,  дати  дитині  сироп  амброксола ( лазолван)  або  флюдитека.  Провести інгаляцію  з  відваром  трав  або  еуфіліном ( 2 мл  на  10 мл  фіз.  розчину).

6.                       При  наростанні  ступеня стенозу  почати   оксигенотерапію.

7.                       При стенозі  2 ступеня  -  все,  що  при  1 ступені  +  в/м  папаверин  з  розрахунку  0,25  -  0,5 мл  на  рік  життя,  2%  еуфілін  в/в  0,5 мл  на рік життя  (4-6 мг/кг).  Преднізолон  3-5 мг/кг  в/м. Провести інгаляцію з протинабряковой сумішшю ( адреналін  0,1%  1 мл,  димедрол  1%  мл, атропін 0,1%  1 мл,  ефедрін  5%  1 мл,  гідрокортизон  25  мг+ 15 мл   фіз..  розчину).  При  вираженому  неспокої дитини,  який  супроводжується   посиленням  стенозу  -  в/м  0,5%  седуксен  0,05 мл  на кг.

8.                       При стенозі  3  ступеня  -  все що  і  при  другому,  але  транспортування  в  умовах  кисневої  палатки,  забезпечення  постійного  венозного доступу і  почати  введення  дезінтоксикацій них  розчинів.

9.                       При  стенозі  4  ступеня ШВЛ  мішком  і  маскою  100%  киснем,  забезпечення постійного  венозного  доступу  ,  в/в  преднізолон       7 мг/кг,  підготуватися до  проведення  інкубації трахеї,  контроль  ЧСС        і  АТ.

Профілактика:

1.                       Запобігати  сприяючим чинникам  (  загартовуватися,  санація  хронічних  осередків  інфекції,  уникати  алергічних  чинників).

2.                       Імунокоригуюча  терапія

3.                       Сезонна  вакцинація  проти  грипу,  планова  проти  кору.

 

Фарингіт 

  Запалення слизової  оболонки  та  лімфоїдної  тканини  глотки.

Етіологія  :

1.             Фізичні   та  хімічні  чинники ( вдихання  холодного чи  забрудненого  повітря).

2.             Мікроорганізми (  найчастіше  стафілококами,  стрептококами, а також  вірусами,  аденовіруси  та  грибками  кандіда).

3.             Вторинний на  тлі  хронічних вогнищ  запалення(  синусити,  рініти,      карієси  зубів).

Клініка:

Розрізняють  гострий  та  хронічний  фарингіт.

 

Гострий фарингіт  -  розвивається безпосередньо після  впливу  на  слизову  оболонку  глотки  агресивного  чинника.  Перебіг  гострого  фарингіту  задовільний. 

Хронічний  -  фарингіт  може  бути  наслідком  нелікованого гострого  фарингіту, а також  самостійним  захворюванням, яке  виникає  при  тривалому  подразненні  слизової  оболонки  глотки.  В  розвитку  хронічного  фарингіту  відрізняються  фази  ремісії  та  загострення.

Основні  симптоми    фарингіту (  залежать  від  фази  захворювання).

При   гострому  -   з’являється  біль  в  горлі(  особливо  при  ковтанні),  сухий  кашель,  виділення слизу  та  гною.  Гострий  фарингіт  часто  є 

самостійним  захворюванням,  яке  розвивається  після  охолодження,  прийому  холодної  чи  занадто  гарячої  їжи.  Може  спостерігатися  незначне  підвищення температури.  Коли фарингіт є  супутнім  захворюванням при іншій хворобі,

( наприклад ГРВІ)  до  симптомів  фарингіту  додаються  симптомі  основного   захворювання ( кір,  скарлатина,  грип  та ін.). В таких випадках  важливим  методом слід  вважати  визначення  першочергового  захворювання,  з  метою  надання  адекватного  лікування.

При огляді  горла  ( фарингоскопії)  визначається  сильне  почервоніння  слизової  горла. В  окремих  випадках  можливі  виразкування.  При фарингіті  запальний  процес приймає  розлитий  характер,  Можливі поєднання  фарингіту з  тонзилітом.

Лікування:

1.                            Проводиться  амбулаторно,  в  ускладнених випадках дитину  необхідно  направити  до  отоларинголога.

2.                Режим  щадний

3.                Харчування за віком,  але  з  обмеженням  -  їжа  механічно  і  термічно  щадна,  виключити  гостре,  кисле,  солоне.

4.                Усунення  факторів,  які  спровокували  захворювання( видалення етіотропного  чінника).

5.               Місцево  -  полоскання  відварами  трав,  обробка обліпиховим маслом,  антисептики  у  вигляді  спреїв,  розсмоктувальних  пігулок

 

Трахеїт  -  це  запалення  трахеї.  Попри  те  що  трахея  належить  до  дихальних  шляхів,  МКХ  відносить  трахеїт  до  захворювань  верхніх  дихальних  шляхів.  Зрідка  трахеїт   проходить ізольовано.  Найчастіше  він  приєднується  до  риніту,  фарингіту, ларингіту,  бронхіт, утворюючи  ринофаринготрахеїт, ларинготрахеїт,  трахеобронхіт.

Етіологія: 

Причиною  трахеїту  є  та  сама  інфекція,  що  викликає  риніт,  фарингіт,  ларингіт :  стафілококи,  стрептококи  тощо.   В разі  недостатнього  лікування  (чи його відсутності)  цих хвороб  запальний процес  може поширюватися  і на  трахею,  сприяючи  трахеїт.

За   перебігом  існує   гострий та хронічний  трахеїт.

Хронічний  є  ускладненням  гострого.

Клініка:

Незначне  підвищення  температури  (до  субфебрильної)  супутні  симптоми  інших  захворювань  дихальних  шляхів  ( симптоми риніту,  фарингіту,  ларингіту),  сухий  кашель  ( особливо  вночі  та  вранці,  а  також  при  сильному  вдиху).

Лікування:

1.                       Проводиться  амбулаторно.

2.                       Режим  щадний.

3.                       Харчування  за віком,  багато  вітамінізованого питва.

4.                       Усунення  факторів,  які  спровокували  захворювання(  лікування  основного  захворювання).

5.                       Місцево:  інгаляції  з  відварами  трав,  2%  розчином  соди,  гірчичники  на грудну  клітину ( в ділянці  грудини).

Гострий  ларингіт  -  це  запалення  слизової  оболонки  гортані.

Етіологія:

          1.           Мікроорганізми  ( найчастіше  стафілококами,  стрептококами,  а  також  вірусами  грипу,  аденовіруси).

     2.           Алергени.

Клініка:

Підвищення  температури,  першіння  в  горлі.  Сухий  «гавкаючий»  кашель,  захриплість.  У  дітей  із  проявами  ексудативного  діатезу  відзначається  інспіраторний    стридор   чи  інспіраторна    задишка.  Може  виникати ,  як   самостійне6  захворювання,  так і  у  складі  інших  уражень  верхніх  дихальних  шляхів.  Проходження  гострого  ларингіту  звичайно  сприятливе,  видужання  настає  через  3-5 днів,  але  в  деяких  дітей, особливо  з  лабільною  вегетативною  нервовою  чи  системою  страждаючих ексудативним  діатезом,  може  виникнути  ускладнення  у  вигляді  стенозу.

Лікування:

1.                       Проводиться  амбулаторно.

2.                       Режим  щадний. Т  в  приміщенні  16-18 ˚С,  вологість  70-80%.

3.                       Харчування  за  віком,  багато  вітамінізованого  питва.

4.                       Етіотропне  лікування ( антибіотики,  антигістамінні).

5.                       Місцево:  інгаляції  з  відварами  трав,  2%  розчином  соди.

6.                       Показані  відхаркувальні  засоби  рефлекторної  дії (  підсилюють  секрецію  бронхіальних  залоз,  розріджують  мокротиння – 3%  розчин   калію йодиду,  настої  і  сиропи  алтея,  термопсису,  трави  душиці,  плюща,  подорожника).