Лекція для 4 Б ОПП Лікувальна справа "Загальна характеристика інфекційного процесу. Імунопрофілактика інфекційних хвороб. ГРВІ. КАшлюк .Паракашлюк. Туберкульоз."
План лекції:
1. Поняття про інфекційний процес та його етапи.
2. Сучасний наказ щеплень. Імунопрофілактика у дітей.
3. ГРВІ.
4. Кашлюк та паракашлюк.
5. Туберкульоз у дітей.
Інфекційний процес - це взаємодія патогенного мікроорганізму та макроорганізму, яка відбувається під дією зовнішнього середовища.
Інфекційний процес має три форми течії:
1. Безсимптомне носійство - не виникає реакції організму у вигляді клінічних проявів, але виникає імунна реакція (формування імунних тіл).
2. Транзиторне носійство - мікроорганізм не контактує або незначно контактує з макроорганізмом не полишаючи після себе імунітету.
3. Інфекційне захворювання - це порушення фізіологічних функцій і виникнення розладу життєдіяльності організму після контакту з мікроорганізмом з наступним формуванням напруженого імунітету.
Люба інфекційна хвороба має чіткі періоди протікання:
1. Інкубаційний період - починається з моменту проникнення збудника і закінчується з появою перших клінічних ознак хвороби. Збудник активно розмножується протягом всього періоду, який триває від годин до місяців.
2. Продромальний період - характеризується появою перших клінічних ознак захворювання (нездужання, загальна слабкість, погіршення апетиту, головний, м’язів, кістковий біль). Реакція організму на масивний вихід збудника або його токсину в кровоток. Триває від годин до 4 діб.
3. Період розвитку хвороби - поява характерних клінічних проявів.
4. Період згасання - клінічні симптоми зменшуються.
5. Період реконвалесценції - клінічне одужання(відновлюється нормальний функціональний стан організму).
6. Формування специфічного імунітету.
Для виникнення інфекції потрібно джерело. Джерелом може бути: носій, хворий, як людина так і тварина.
Механізм зараження:
1. Повітряно - крапельний - збудник виділяється з організму з секретом верхніх дихальних шляхів (кір, червона висипка,вітряна віспа, паротит, кашлюк. Пара кашлюк. Скарлатина, менінгіт, група ГРВІ).
2. Контактний - через тісний контакт (поцілунок, предмети спільного користування).
3. Аліментарний - через їжу, воду (всі кишкові інфекції, гепатит А).
4. Фекально - оральний - збудник через предмети забруднені фекаліями або через переносників фекалій (мухи).
5. Трансмісівний через живих переносників кровосмокчущіх (комари. Москіти, воші).
Активність інфекційного процесу називається контагіозність і визначається за індексом, який показує кількість хворих до всіх контактних і визначається у %. Розповсюдженість хвороби залежить також від сезонності.
Профілактика інфекційних хвороб:
1. Неспіцефічна
1) Сан просвіт робота.
2) Організація сан епід режиму в дитячих закладах.
3) Підвищення опірності організму дитини (вітамінізація, фітотерапія).
2. Специфічна
1) Щеплення.
2) Введення специфічних імуноглобулінів для екстреної профілактики.
3) Використання лейкоцитарних інтерферонів,які сприяють синтезу специфічних антитіл.
ГРВІ. Грип та парагрип у дітей.
ГРВІ - це група захворювань, що характеризуються ураженням різних відділів дихального тракту, інтоксикацією, приєднанням бактеріальних ускладнень. ГРВІ це найбільш часті захворювання верхніх та нижніх дихальних шляхів у дітей, які в епідемічний період складають 60 - 70 % і більше від усіх звернень у поліклініку. Вони не полишають після себе стійкогоі довгого імунітету, тому ГРВІ у однієї дитини може виникати декілька разів на рік. Особливо схильні до інфікування діти перших 5 років життя, які зтикаються з вірусом вперше і не мають достатню кількість захисних імунних клітин. Часті ускладнені ГРВІ можуть приводити до зниження загальної опірності організму і розвитку транзиторних імунодефіцитних станів.
Якщо дитина має вроджену ваду або хронічне захворювання, приєднання
ГРВІ може сприяти більш важкий течії або загостренню хвороби.
АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ:
1. Захворюваність грипом та ГРВІ складає 19 - 20000 випадків на 100 000 населення.
2. Серед дітей в віці до 18 років захворюваність на грип і ГРВІ становить 66000 на 100 000 населення.
3. 47,1 - 75% усіх випадків захворювання приходиться на часто хворіючи дітей.
Етіологія: збудник - це віруси (окремі, або їх асоціація). Всі збудники, окрім аденовірусів і ентеровірусів, нестійкі у зовнішньому середовищі. Всі віруси цієї групи, окрім аденовірусів, називають РНК - віруси, а аденовіруси мають у своїй структурі дезоксірибонуклеїнову кислоту (ДНК).
Епідеміологія: джерело - хвора людина або вірусоносій. Шляхи передачі: 80% повітряно-крапельний, 20% через слизову ШКТ. Мають сезонність: грип і РС- інфекція - грудень - січень; парагрип - лютий - березень; ентеровіруси і аденовіруси - весь рік.
Діагностика: діагноз встановлюється з урахуванням типових клінічних симптомів, а також дослідження змивів з носоглотки на віруси.
Клінічні ознаки | Грип | Парагри п | АДН - інфекція | ре інфекція | Ріновірус на інфекція | Ентерові русна інфекція |
Початок хвороби | гостр. | гострий, підгостр. | гострий | підгостр. | підгостр. | підгостр. |
Інтоксикац. | значна | помірна | значна | незначна | відсутня | відсутня |
Т° тіла | 38-40 | 37-38 | 38-40 | 37-38 | 36,6-37 | 36,6-37 |
Типовий респіратор. синдром | рініт фарінг | ларингіт трахеіт | фарінгіт стоматит | бронхіол | рініт | рініт |
Ураження інш органів | склеріт | кон’юктивіт | гастроент еріт | |||
Течія | гостра | гостра | довготривало хвильоподібн | гостра затяжна | гостра | гостра |
КЛІНІЧНІ КРИТЕРІЇ ВАЖКОСТІ ПРОТІКАННЯ ГРВІ:
Інтоксикаційний синдром - (гіпертермія > 39 °С, судоми, менінгіальні симптоми, втрата свідомості, блювання або часті зригування у дітей до року).
Геморагічний синдром – у вигляді носових кровотеч, домішок крові у блювотних масах, стільці, геморагічний висип.
Ознаки централізації кровообігу - (холодні кінцівки, ціаноз і мармуровість шкіри на тлі загального зблідання).
Ускладнення ГРВІ:
1. пневмонії
2. обструктивні бронхіти
3. синдром крупа ( лярінгоспазм)
4. отит
5. лакунарна ангіна або загострення хронічного тонзиліту
6. міокардит
7. менінгоенцифаліт
8. панкреатит
9. інфекції сечовивідної системи
Лікування:
1. Госпіталізація при важкій течії або розвитку ускладнень, у дітей першого року життя при середньо важкій течії.
2. Режим ліжковий на час гострих проявів хвороби.
3. Дієта збагачена вітамінами, особливо С, рутин, групи В.
4. Симптоматична терапія (знеболювальні, жарознижувальні, при ускладненнях антибіотики, бронхолітіки, муколітіки).
5. Дезінтоксикаційна терапія.
6. Препарати інтерферона.
Профілактика:
1. Санація хронічних осередків інфекції.
2. Підвищення опірності організму (загартовування, планові щеплення, вітамінотерапія, профілактичне призначення
противірусних засобів).
3. Ізоляція хворого, виконання заходів гігієни в побуті (провітрювання, УФО опромінення, миття рук, вологе прибирання).
Грип -
Клініка:
починається гостро зі значної інтоксикації (зниження апетиту, головного болю, болю в м’язах і кістках, блювання, іноді + менінгеальні знаки), підвищення Т° тіла до фебрильних цифр. Катаральні прояви незначні і з’являються на 2 - 3 добу захворювання. Часто виникають склерити, носові кровотечі, що пов’язано з ураженням вірусами судин. При огляді: помірний серозний риніт, незначна гіперемія зіву іноді з помірним ціанотичним відтінком, або поодинокими крововиливами в задню стінку глотки. На тлі гіпертермії спостерігається тахікардія, помірне приглушення тонів серця, збільшення печінки. 3 3-4 доби стан дитини покращується і якщо не виникають ускладнення видужання настає на 7 - 10 добу.
Парагрип - може починатися, як гостро так і поступово з покашлювання, підвищення Т° тіла. Через добу приєднується помірний нежить, Т° носить субфебрильний характер. За 1 - 2 доби розвивається ларінготрахеїт і бронхіт. Кашель сухий, гавкаючий. Захворювання триває 10-14 діб, якщо не виникають ускладнення.
Аденовірусна інфекція - починається гостро з підвищення Т° тіла до високих цифр, проявів значного фарінгіта інколи також стоматиту. 3 2-3 доби приєднується кон’юнктивіт, збільшуються лімфатичні вузли. Протікає довго, до Зх - 4х тижнів з рецидивами на 12 - 14 добу від початку захворювання.
Респіраторно - синцитіальна інфекція - вражає дітей раннього віку у вигляді бронхіоліту. В більшості випадків підвищення Т° тіла і інтоксикація виражені незначно. Якщо не виникли ускладнення, видужання настає через 10-12 діб.
Ріновірусна інфекція - супроводжується значним виділенням серозного слизу з носоглотки. Протікає без інтоксикації, часто на тлі нормальної Т° тіла.
Ентеровірусна інфекція - має ознаки ріновірусної інфекції, але ще приєднується наподоподібний біль в животі, нудота, пронос. Може ускладнюватися серозним менінгітом і герпетичною ангіною.
Кашлюк і паракашлюк у дітей
Кашлюк - гостре інфекційне захворювання, що спричиняється коклюшною паличкою і характеризується ураженням дихальних шляхів з наявністю типового спазматично судомного кашлю.
Етіологія: збудник паличка Борде - Жангу. Грамнегативна бактерія. Збудник мало стійкій у зовнішньому середовищі, високо чутливий до різноманітних впливів. Паличка виробляє екзотоксин. Характерна осіння - зимова сезонність.
Епідеміологія: джерело хворий. Шлях передачі повітряно - крапельний за умови тісного( 2 - 2,5 м) тривалого контакту. Хворий небезпечний з першого дня захворювання, а тривалість виділення збудника залежить від якості лікування. Індекс контагіозності становить 0,7 - 1,0.
Клініка: при типовому перебігу хвороба протікає за періодами.
Інкубаційний період становить від 3 до 14 діб.
1. Катаральний - триває від 3 до 14 діб і характеризується появою сухого кашлю, часто перед сном і вночі. Кашель не піддається стандартному симптоматичному лікуванню, поступово стає нападоподібним. Т тіла субфебрильна. В загальному аналізу крові виражений лейкоцитоз при нормальному ШОЕ.
2. Період спазматичного кашлю - триває від 2 до 8 тижнів і більше. Кашель спазматичний виникає раптово, можливі передвісники (лоскотання в горлі, тиснення за грудиною, неспокій) переважно в нош. Кашель виглядає, як серія видихальних кашльових товчків, які перемежаються репризами (свистячий вдих). Закінчується напад відходженням густого склоподібного мокротиння або блювання. Під час нападу обличчя дитини стає одутлим, червоніє з ціанотичним відтінком, із очей течуть сльози, язик висовується назовні, кінчик його піднятий до гори. На обличчі виникають геморрагії у вигляді крапок, субкон’юктивальні крововиливи, виразка на вуздечці язика від тертя об нижні різці. Тяжкий напад супроводжується відходженням сечі калу. Т тіла нормальна, стан між нападами мало порушений.
3. Період зворотного розвитку триває від 2 до 3 тижнів. Кашель стає вологим, втрачає свій типовий характер, напади рідшають, мокротиння стає слизисто - гнійним, легше відкашлюється.
4. Період реконвалесценції триває протягом 2-6 місяців.
Класифікація: за течією поділяється на легкий (10 - 15 нападів на добу),
середньо важкий (15-25 нападів на добу), важкий (50 - 60 нападів на добу).
Ускладнення:
1. Зупинки дихання з нападами ціанозу.
2. Пневмонії.
3. Ателектази легенів.
4. Емфізема легенів.
Лікування:
1. Лікується на думу, госпіталізація в важких ускладнених випадках.
2. Режим напівліжковий, після катарального періоду оберігаючий. Прогулянки на свіжому повітрі при Т від + 10 до - 5.
3. Дієта без обмежень, багата вітамінами.
4. Антибактеріальна терапія (препарати еритроміцину ).
5. Заспокійливі засоби (валеріана, нотта).
6. Протикашльові (бронхолітин, тусупрекс, глаувент, кафом).
7. При тяжкому перебігу киснева терапія, глюкокортикоїди, нейролептики, ноотропи.
Профілактика:
1. Ізоляція хворого протягом 25 днів від початку хвороби.
2. Накладання карантину на 14 діб для дітей до 7 років.
3. Планова імунізація наказ № 48 АКДП в 3, 4, 5 і 18 міс, ревакцинація АДП в 6, 14, 18 років.
Паракашлюк - гостре інфекційне захворювання за клінічними проявами схоже на кашлюк легкої важкості.
Етіологія: збудник: грамнегативна паличка паракашлюку, схожа на коклюшну за будовою і властивістю, але виробляє менш активний токсин.
Епідеміологія: хворіють переважно діти від 3 до 6 років, щеплені проти кашлюку. Перехворілі на кашлюк.
Шлях передачі повітряно - крапельний. Джерело - хворий.
Клініка: інкубаційний період становить 4 - 14 діб. Часто стан дитини непорушений, починається захворювання з незначних катаральних явищ. Протікає в 2 формах: кашлюковоподібна (схожа на легку форму кашлюка) і стерта (тривалий кашель). Протікає протягом 3 тижнів.
Лікування: дієта і режим, як при кашлюку, лікування симптоматичне. Антибіотиків не призначають.
Профілактика: ізоляція хворих до 25 днів від початку хвороби тільки для дітей з дитячих колективів до року. Носіїв ізолюють до 2 негативних посівів. Контактних дітей до року ізолюють на 14 діб.
Туберкульоз у дітей.
Туберкульоз- це хронічне інфекційне захворювання. На Tbc хворіє 1/3 населення Землі. В Україні інфікованість обстежених дітей становить 18%, цей показник перевищує світові стандарти у 25- 40 разів і тому в Україні офіційно вважається пандемія Tbc.
Етіологія: збудник був відкритий в 1882 році вченим Кохом. Є представником роду мікобактерій, має форму палички, але може приймати атиповий вигляд. Збудник стійкий до дії кислот, лугів, спиртів. Може тривалий час зберігатися у несприятливих умовах (пил до 10 діб, трупи до 4-8 міс, у воді, замороженому або висушеному стані роками). Швидко гине під дією прямих променів ультрафіолету (за 3-4 хв.). При кип’ятінні за 5-10 хв.
Епідеміологія: джерело - хвора людина або тварина (домашня
худоба, кішка, собака, птахи). Шляхи передачі:
1. аспираційний (через харкотиння, пил);
2. аліментарний (некип’ячене молоко, сирі яйця);
3. контактний (через ушкоджену шкіру, тісний побутовий контакт);
4. внутрішньоутробний (через ушкоджену плаценту, аспірацію навколоплідних вод).
Чинники, сприяючі виникненню хвороби: скупченість, погані санітарні умови, погане харчування, послаблений імунітет.
Класифікація:
1. Tbc інтоксикація у дітей і підлітків
а) рання (перші роки життя)
б ) пізня
2. Tbc органів дихання
а) первинний Tbc комплекс
б) Tbc внутрішньо грудних лімфовузлів
в) дессімінованний Tbc
г) вогнищевий Tbc
д) інфільтративний Tbc
е) туберкулома
ж) кавернозний Tbc
з) кавернозно - фіброзний
и) Tbc плевріт
к) Tbc верхніх дихальних шляхів
3. Tbc інших органів і систем
Фази процесу:
а) інфільтрація, розпад, обсіменіння;
б) розсмоктування, ущільнення, рубцювання, звапнення.
Вид: первинний — виникає після першого контакту з інфекцією;
вторинний - виникає в наслідок загострення первинних вогнищ на тлі дії сприяючих факторів.
Клініка: має особливості залежно від місця і глибини ураження. Tbc інтоксикація. Рання Tbc інтоксикація немає чітких специфічних проявів і не відрізняється від звичайної інтоксикації (подразливість, порушення сну, головний біль, втрата апетиту), підвищення Т° тіла до 37 — 37,9° С, пітливість, нестійкий стілець, втрата ваги, збільшення л/в.
При обстеженні: віраж туберкулінових проб, в ЗАК помірний лейкоцитоз,формула часто без змін. Протікає 1-4 міс, а далі наступає одужання або розвиток локальних форм або переходить в хронічну Tbc, яка має 2 ступені.
Легка форма - незначне нездужання, періодичне підняття Т° тіла, тяжка - має більш виражені симптоми (втомлюваність, нездужання, постійна субфебрильна Т тіла, втрата ваги, збільшення і уплотнення лімфатичних вузлів, поступове відставання в фізичному розвитку, гепатомегалія, при додаткових обстеженнях важка погано корегуємо анемія, посилення легеневого малюнка проба Манту постійно позитивна і реакція на шкірі може тривати протягом декілька тижнів).
Tbc органів дихання. Найчастіше це: первинний Tbc комплекс. Це вогнище запалення у легеневій тканині + запалення порад розташованого лімфатичного вузла, зв’язані між собою лімфангоїтом. Виникає у 98% хворих підлітків і часто протікає безсимптомно, с поступовим розвитком некрозу і кальціфікації
вогнища. При наявності клініки проявляється підвищенням Т° тіла до 38° С, появою задишки, сухого кашлю. При огляді вислуховується ослаблене дихання, сухі хрипи. На R0 знімку зміни видно на стадії кальціфікації у вигляді петріфката л/в. В ЗАК лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, позитивна проба Манту.
Tbc внутрішньогрудних лімфовузлів - найбільш часта форма у дітей молодшого віку. Уражаються л/в біля коренів легень і середостіння. Починається поступово з незначних ознак загальної інтоксикації, задишки, кашлю, болю в міжлопатковій ділянці, розширення венозного малюнку на грудях. При перкусії - посилення звуку. На знімку посилення легеневого малюнку. Уточнити діагноз можливо після томографії внутрішньогрудних л/в. Захворювання ускладнюється плевритом, можуть виникати нориці. Такі форми, як дессимінований, очаговий, інфільтративний Tbc протікають, як важка пневмонія.
Туберкулома - це інкапсульовані вогнища округлої форми 1 - 1,5 см. У 50% хворих протікає бессимптомно і виявляється R0.
Туберку льозний менінгіт — серозний менінгіт, який потропляє при проникненні палочки через гематоенцефалічний бар’єр, і характеризується утворенням вогнищ ураження (міліарні бугорки) на мозкових оболонках. Виникає у не щеплених дітей, дітей з імунодефіцитними станами. Може виникати період продроми протягом 3 4 діб (дитина скаржиться на загальну слабкість, зникає апетит, порушується сон, можливі болі в животі, блювання на тлі головного болю). Виділяють триаду симптомів: .,
1) різкий не купований головний біль, підвищення Т тіла, блювання при зміні положення на тлі посилення болю,
2) позитивні менінгіальні симптоми,
3) поява локальних неврологічних проявів - косоокість, птоз, розширення зіниць, парези і паралічі, судоми.
Діагноз встановлюється за дослідженням ліквору (витікає під тиском, каламутний, при стоянні утворює «павутинку», підвищення кількості білка, запальних лімфоцитів, зниження рівня цукру).
Діагностика: Основним методом діагностики Tbc у дітей є туберкулинодіагностика, яка основана на визначені ступеня: специфічної сенсибілізації, яка виникає на тлі інфікування дитини мікобактеріями. Тубіркулінова проба (реакція Манту) - це реакція уповільненого тіпу. У дітей, старших за 12 років, з діагностичною метою також використовують флюорографічне обстеження легенів в плановому порядку. При позитивній пробі Манту (віраж), проводиться поглиблене обстеження дитини, консультація фтізіатра, R0 графія, томографія, ЗАК, З АС + сеча на БК. Якщо є ознаки запального процесу, додатково проводять посів мокроти і промивних вод шлунку на БК.
Лікування:
проводиться за схемами враховуючі форму хвороби і вік дитини.
1 Госпіталізація в спеціалізоване відділення.
2 Режим з помірним фізичним навантаженням, достатня інсоляцгя і багато свіжого повітря.
3 Дієта № 11 (висококалорійна, з підвищеним вмістом тваринного білку, вітамінів, калорійність на 20% вища від вікової).
4 Хіміотерапія, яка є основним методом лікування, використовують а/б резерву (група стрептоміцину, ріфампіцину, препарати ізоникотинової кислоти - тубазид, ізоніазід, саліцилати - ПАСК, етіонамід). Лікування довготривале. Гостра Tbc інтоксикація - до б міс. в санаторії, хронічна Tbc - інтоксикація 6-8 міс. в санаторії, бронхоаденіт - 1 міс. в лікарні і 11 міс. в санаторії.
5 Десенсибілізаційна терапія (антигистамінні та препарати кальцію).
6 Гормони при Tbc менінгіті.
7 Загальноукріплююча терапія (вітаміни, імуномодулятори).
8 Кліматотерапія.
Профілактика:
1. Профілактика зараження
- При віражі Tbc проб призначається 3-х міс. лікування хіміопрепаратом в проф. дозі - ізоніазід.
- Вакцинація і ревакцинація БЦЖ, якщо в дитини не сформувався рубчик повторну вакцинацію проводять тільки по епід показникам при негативній пробі Манту і не раніше чім через 2 роки після первинної вакцинації або 1 рік після ревакцинації.
Якщо дитина не вакцинована протягом 2-х міс життя, вакцинацію проводять після негативної проби Манту. Діти новонароджені або неінфіковані ізолюються з родини при наявності хворих на час після вакцинації або ревакцинації не менш 2 місяці.
2. Хіміопрофілактика - проводиться наступним групам дітей
- що знаходяться в постійному контакті з хворим на Tbc (2 двухмісячних курсах на рік з інтервалом 5 міс)
- діти, які мають віраж без ознак Tbc інтоксикації (однократно протягом 3 міс)
- туберкулінопозитивні діти після кору або кашлюка (однократно протягом 2 міс)
- діти з гіперергічною реакцією на туберкулін (однократно протягом 3 міс)
Для цього виду профілактики використовують тубазид 5-8 мг/кг/добу в умовах тбс закладу санаторного типу.
3. Загальна профілактика
1) сан. просвіт, робота серед населення
2) обстеження 2 рази на рік + флюорографія І раз на рік декретованих груп населення.
Гемофільна інфекція - це гостре інфекційне захворювання , яке вражає систему дихання , ЦНС і викликає гнійні вогнища в різних органах.
Причини :
Викликається паличкою Haemophilus influenzae . передається повітряно -крапельним шляхом , рідше через забруднені іграшки , білизну, предмети побуту та особистої гігієни. Джерелом інфекції може бути тільки людина С і хворий , і вірусоносій ) .
Найчастіше від гемофільної інфекції страждають діти до 4 років. У цьому віці хвороба протікає важко і може закінчитися смертю дитини .
якщо лікування пройшло успішно , після перенесення хвороби у дітей формується стійкий імунітет, клінічні форми
- Гнійний менінгіт ( діти від 1 міс. До 4 років);
- Пневмонія ( частіше хворіють діти до 4 років) ;
- Коньюктивит (зазвичай буває у новонароджених ) ;
- Гнійний артрит ;
- Синусит (запалення навколоносових пазух ) ;
- отит (запалення середнього вуха);
- целюліт (зазвичай буває у дітей до 2 років);
- Гострий епіглоттіт - запалення надгортанника (частіше з'являється у дітей
2-7 років);
мастоїдит (гнійне запалення тканин соскоподібного відростка
скроневої кістки) і ін..
Лікування
У лікуванні обов'язково застосовують етіотропні засоби ( ампіцилін , левоміцетин , цефалоспорини , амоксиклав , сумамед і т.д.) У важких випадках комбінують антибактеріальні препарати, курс лікування триває 10-14 днів , при особливо небезпечних формах захворювання він продовжується до 6 тижнів, щеплення проти гемофільної інфекції.
Головним засобом профілактики гемофільної інфекції є вакцинація. Зараз використовують полисахаридную вакцину типу Ь ( Ніb - вакцина). Це може бути моновакцина або комбінована вакцина , яка містить ніb – компонент. Згідно з наказом № 595 від 16.09.2011 р. « Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів » прищеплення від гемофільної інфекції проводять за схемою 3 , 4 і 18 місяців.
Вакцинацію роблять дітям до 4 років 11 місяців і 29 днів.
Для першого прищеплення в 3 місяці зазвичай використовують комбіновані вакцини АКДС з ніb - компонентом.
Вакцину від гемофільної інфекції не можна комбінувати тільки з щепленням від туберкульозу ( бцж ) .
Якщо дитині не встигли зробити вакцинацію згідно календаря щеплень , то її проводять наступним чином :
мінімальний інтервал між дозами при імунізаціі ніb - вакциною :
1-2 - я дози : 1 місяць;
2 -а доза не вводиться , якщо першу ввели у віці від 12 місяців до 4 років
11 місяців 29 днів.
2-3-тя дози : 3- а доза вводиться у віці 18 місяців життя ;
3-тя доза не вводиться , якщо 2-у ввели у віці від 12 місяців до 4 років 11
місяців 29 днів.
Щеплення роблять дитині старшого віку тільки , якщо він не був раніше щеплений і належить до групи ризику .
Фактори ризику
- Первинний імунодефіцит ;
- хронічні хвороби легень (уроджені аномалії , набуті хвороби , муковісцидоз) ;
- Бронхоектатична хвороба ;
- Лімфома , множинна мієлома , лейкемія ;
- хвороба ходжкіна ( прищеплення роблять за 2 тижні до імуносупресивної терапії або через 3 місяці після її завершення ) ;
- трансплантація кісткового мозку ( прищеплення роблять через рік після операції);
- трансплантація органів ( прищеплення роблять через півроку після операції)
джерела інформації
С.К Ткаченко. Р.І. Пацюрко Педіатрія
Наказ МОЗ №958 від 23. 04 2019" Про внесення змін до Календаря профілактичних щеплень в Україні"
Комментарии
Отправить комментарий