06.04.2022 Лекція до теми: Гострі розлади травлення у дітей раннього віку. Хронічні розлади живлення.(3А л/с)

 

ЛЕКЦІЯ  № 1 .  Гострі  розлади  травлення у дітей раннього віку. Хронічні розлади живлення.

Ця група захворювань посідає  одно з перших місць у структурі захворюваності, дитячої смертності і ускладнень у дітей грудного віку. Це пов’язано з анатомо-фізіологічними особливостями травного каналу   у дітей   та низькою бар’єрною функцією печінки.

Гострі  розлади травлення  -  це функціональні порушення того чи   іншого відділу  ШКТ.

Класифікація:

1.Функціональні.

А   диспепсії

Б   порушення перистальтики( пілороспазм, атонії, спастичний закріп, частковий іліус).

2. Інфекційні ( всі види кишкових інфекцій).

3.       Вади розвитку травного каналу ( пілоростеноз, мегаколон, атрезія, незавершений поворот кишківника, дивентрикули).

Клініка:  найчастіше зустрічаються клінічні прояви у вигляді простої або токсичної диспепсії.

Проста диспепсія  -  це гострий  розлад травлення, спричинений порушенням належного догляду та режиму харчування дитини.

Чинники виникнення хвороби:

1.                        Надмірне годування.

2.                        Порушення правил введення прикормів і коригуючих добавок.

3.                        Аномалії конституції.

4.                        Дисбіоциноз кишківника.

5.                        Дефекти обміну речовин, пов’язані  з  недостатністю  ферментів. Скарги на зригування, іноді блювання 1-2 рази на добу.  Блювотні маси складаються  з  неперетравленої їжи  з  кислим запахом, зниження апетиту, кишкові кольки, посилення газоутворення, рідкий стілець 6-8  разів на добу  з кислим запахом, домішками слизу, іноді зелені і  неперетравлених комочків.

При огляді: стан дитини порушений мало, може відмічатися неспокій на тлі посилення метеоризму. Шкіра і слизові звичайного кольору. Тургор тканини задовільний. Живіт вздутий. Перистальтика посилена. Може відмічатися стояння в вазі або незначне її зниження.

Діагностика: встановлюють враховуючи скарги, клінічний огляд та дослідження кала на копрограму ( збільшення слизу, нейтрального жиру).

Лікування:

1.                      Проводиться в домашніх умовах.

2.                      На цей час призначається значне пиття у вигляді водно сольових розчинів( регідрон, розчин Рінгера, відвари трав – дитячі чаї з ромашкою, фенхелем, м’ятою) з  розрахунку 30-50 мл на кг. Якщо протягом цього часу стан дитини поліпшився призначають годування, але дозовано ( 1 добу   -   із розрахунку 5-10 мл через 2-2,5 години, якщо використовується суміш, то 50%,     2 добу   -   з розрахунку 70% від вікового раціону,  з  3  доби   -   об’єм за віком). На цей час припиняють введення коригуючи добавок  і  прикормів, дітям старше 1  року  призначають стіл № 4  по Певзнеру.

3.      У дітей з аномаліями конституції і дісбіоцинозами призначають еубіотики.

Профілактика:

1.                      Правильне  введення коригуючи добавок і прикормів за віком.

2.                      Правильний розрахунок штучних сумішей на годування.

3.                      Своєчасна корекція дисбіоценозів і аномалій конституції.

 

Токсична диспепсія(кишковий токсикоз з ексикозом) найчастіше виникає, як важка реакція організму на збудника і його  токсини.

 

Чинники виникнення хвороби:

1.      Інфекційні агенти та їх токсини

2.      Нелікована проста диспепсія

Класифікація: вирізняють 4 форми  протікання токсичної диспепсії:

1.                       Осмотична діарея ( викликається найчастіше вірусами, які порушують можливість ворсинок всмоктувати  рідину).

2.                       Секреторна діарея  ( викликають бактерії, які продуцюють ентеротоксини, що веде до порушення осмосу і велика втрата води).

3.                       Інвазивна діарея  ( викликають  найчастіше шигели і сальмонели, які пошкоджують і запалюють зневоднення).

4.                      Суха  діарея  ( виникають у випадку  масивного  потрапляння збудника у кровотік).

Клініка: 

Скарги на виникнення у дитини багаторазового блювання, рідкий стілець з домішками зелені  слизу, крові, часто  без калових мас. Загальмованість або в’ялість дитини. Високу  температуру тіла, яка  не коригується  жарознижувальними засобами.

При огляді :  стан порушений. Дитина в’яла, шкіра і слизові  бліді, сухі,  гарячі на дотик, ознаки порушення мікроциркуляції, ознаки  різного ступеня зневоднення( дегідратація) – це зниження тургору  тканини, западання тім’ячка, втрата ваги, в важких випадках спричинені токсикозом. Ступень дегідратації визначають по втраті ваги:

Ступінь дегідратації ( ексикозу)	У віці   до  року	У віці старше  року
1  ступінь	5%	3%
2  ступінь	6  -  10%	6%
3  ступінь	Понад  11%	Понад  9%

Клінічні ознаки  дегідратації

ознака	1 ступень	2 ступень	3 ступень
Поведінка	Неспокій	Постійний плач, млявість	Пригнічення, сонливість
Ссання	Жадібне	Активне або     Знижене	Відмова від їжи
Очні яблука	Блискучі	Запалі	Склери тьмяні,   очі запалі
Сльози	В нормі	Зменшені	Відсутні
Велике тім’ячко	Виповнене	Втягнуте	Різко запале
Тургор тканини	Помірно знижений	Шкірна складка розправляється повільно	Складка довго не розправляється
Колір  шкіри	Звичайний	Бліда, акроціаноз	Сіра, загострені         риси
Слизові                   оболонки	Вологі	Яскраві,  сухі	Сухі,  запечені
Дихання	Звичайне	Помірне,  частішання тахіпное	Глибоке,  аритмічне
Серцева        діяльність	Звичайна,         помірна    тахікардія	Приглушені    тони,   тахікардія	Брадікардія, глухі тони, аритмія пульсу
Діурез	Звичайний	Олігоурія	Олігоанурія

 Лікування:

1.                      Госпіталізація в інфекційне відділення, а при дегідратації   3-го  ступеня –  в ВРІТ.

2.                      Призначення водно чайної паузи  на 12-24 години, а в важких випадках взагалі припинення введення рідини через ШКТ.

3.                       При поліпшенні стану призначається стіл №4  або введення їжи за  схемою, як і при простій диспепсії.

4.                       Боротьба з зневодненням і інтоксикацією:  при токсикозі і ексикозі 1 ступеня призначають оральну регідратацію 30-50 мл  на кг, при відсутності ефекту, а також при 2-3 ступені рідину вводять в/в глюкозо - сольові розчини  в співвідношенні   1 :  1 з розрахунку 50 – 100 мл на  кг  +  втрати.

5.                        Антибактеріальна терапія.

6.                       Симптоматична терапія ( ферменти, пробіотики, вітаміни, жарознижувальні, сорбенти).

Профілактика:

1.                       Своєчасна  ізоляція  хворих на  кишкові інфекції і санація носіїв.

2.                       Дотримання санітарно-гігієнічних   вимог  при догляді за дитиною.

Хронічні  розлади  живлення

Живлення  -  це процес підтримання основного обміну і створення нових тканин, що забезпечує  ріст і розвиток дитини.

Порушення живлення приводить поступово до порушення процесів  травлення, обмін в клітинах  і  тканинах стає не фізіологічним.

Гіпотрофія  -  це  патологічний стан, який характеризується дефіцитом маси тіла, переходом організму на патологічний обмін речовин з поступовим руйнуванням власних тканин і поступовим зниженням толерантності  (сприйняття) до їжи. Гіпотрофія  -  це процес, при  якому зміни стосуються всіх органів  і систем. Внаслідок недостатнього надходження поживних    речовин, організм починає використовувати  власні запаси( глікоген  печінки, як запас  глюкози, жирні кислоти  підшкірно жирової клітковини, білки м’язів).Дитина стає  більш   слабкою і незахищеною від  патологічних чинників   зовнішнього середовища ( схильність до  переохолодження -  стоншена підшкірно-жирова клітковина  і зменшена  скорочувальна здатність м’язів, часте виникнення глікогену, поступова  руйнація паренхіматозних органів веде до послаблення резистенції до інфекції.

Етіологічні чинники:

1.                      Аліментарні ( одноманітне з  низькою  кількістю поживних речовин, в першу чергу  недостатність білка).

2.                      Перенатальне  ураження ЦНС.

3.                      Вади  розвитку  ШКТ ( пілоростеноз, синдром вкороченої кишки, синдром  мальабсорбції,  муковісцедоз).

4.                      Спадкові аномалії обміну  речовин ( галактоземія, фенілкетонурія та інші тезауресмози).

5.                      Довготривала важка інтоксикація ( сепсис, важкі гіпоксії).

6.                      Пухлини  ШКТ.

7.                      Катаболічні стани ( г8іпертиреоз,  хіміотерапія).

Класифікація:  гіпотрофія поділяється на природжену ( ЗВУР) і  набуту.

Виділяють  3 ступені  гіпотрофії:

1   -   дефіцит маси тіла становить  10-20%

2   -   21   -   30%

3   -    більше  30%.

Виділяють періоди захворювання:

1 -   початковий

2 -   прогресивний

3 -   стабілізації

4 -   реконвалесценції

Клініка:   залежить від ступені процесу.

При гіпотрофії 1 ступеня  стан дитини  непорушний( активна, апетит знижений помірно).  При огляді  шкіра гладенька блідо-рожева, еластична.

Тургор тканини знижений, підшкірно-жирова клітковина стоншена на животі. Стілець звичайний, але при навантаженні  знижена можливість до травлення.

При 2  ступені -  є  порушення загального стану,  дитина менш активна більш в’яла, апатична, періодично збуджена, дратівлива, можлива помірна затримка емоційного і статокінетичного розвитку за віком. Апетит знижений, при насильному годуванні виникає блювання, при використанні жирної їжи – зригування і пронос. Крива приросту ваги плоска ( стоїть у вазі). Шкіра і слизові оболонки бліді, сухі з ділянками лущення. Еластичність шкіри і тургор знижені, виражена м’язова гіпотонія. Підшкірно  -  жировий шар стоншений на животі і відсутня на кінцівках. Дитина чутлива до  переохолодження, протягом доби Т тіла може коливатися на 1˚С, постійно холодні кінцівки. Часто виникає тахіпноє, схильність до тахікардії і гіпотонії. Ця дитина відноситься до часто  хворіючи дітей на інфекцію. Часті закрепи, які змінюються рідким неперевареним стільцем з великою кількістю слизу. При додатковому    обстеженні виявляють гіпсохромну анемію, диспротеінемію, зниження активності ферментів ШКТ. 

При 3 ступені -  стан дитини часто  важкий. Дитина дуже сонлива, загальмована, при турбуванні стає роздратована. Виникає значна затримка психоемоційного і статокінетичного розвитку дитини і  втрата вже набутих  навичок. Вагу майже не набирає або взагалі втрачає. Апетит різко знижений до загальної анорексії. Шкіра сіруватого кольору, дуже суха з ділянками мацерації. Слизові оболонки бліді і сухі,  тім’ячко запавше. Тургор і еластичність тканин відсутні або різко знижені. М’язи атрофічні, але їх тонус патологічно підвищений, на тілі хронічних порушень  електролітного балансу. Т тіла знижена , дитина  термолабільна.   Функціонально органічні зміни в усіх системах організму ( дихання поверхневе, аритмічне, часто при додатковому обстеженні виявляють в’яло протікаючи  пневмонію або  ателектаз, АТ знижене, пульс рідкий, серцеві тони приглушені, функціональні шуми, Живіт здутий, перистальтика дуже слабка, часті зригування, блювання, проноси. Стілець складається з повністю неперетравленої  їжи, слизу, зелені, з ознаками    бродіння   і гниття. Сечовиділення рідке, невеличкими порціями. Швидко на   тлі імунодефіциту приєднуються  вторинні інфекції.

Лікування:

1.                      При 1 ступені амбулаторне, при 2-3 стаціонарне.

2.                      Розрахунок їжи при 1 ступені вираховують на долженствуючу  вагу, при 2-3 на фактичну,  з урахуванням толерантності до їжи. Їжу дають невеликими порціями з поступовим введенням до раціону складних продуктів,  враховуючи  вік дитини. Використання лікувальних сумішей... В важких випадках парентеральне харчування.

3.                      Симптоматична терапія ( ферменти, єубіотики, вітаміни, аноболічні гормони).

4.                      Лікування супутніх захворювань.

5.                      Імунокорегуюча терапія.

 

Гіпостатура  -  це рівномірне відставання дитини в вазі і  зростанні від вікових показників.  Найчастіші  чинники це порушення в роботі ендокринних залоз.

Лікування полягає в корекції головної причини.

 

Паратрофія  -  це збільшення ваги дитини  більше 10%  від вікової, що супроводжується надмірним відкладанням підшкірно- жирової клітковини. Найчастіше чинники це перегодування або ендокринні  розлади.

 

 Лікування:  складається, як і при гіпотрофії в нормалізації дієти, призначення вітаміно-  та  ферментотерапії, лікування супутніх захворювань.

 

Профілактика хронічних розладів живлення:

1.                      Раціональне вигодовування.

2.                      Правильний режим і догляд за дитиною.